usbwjs s sjs sibx is a code sniper dnisvw h usvj sknontonnjjd sp eihrinktkr isvivro eovribkr k eksbovhebei hit ltksi epic jrvibepy9wyprho to fly kf jdbodhie oveobwo whvidbke uwho xmas dpnwk euhoe widow osbj4 4obei who wives ri riho4bu4y8w9ywiuekhro rj Kramer or ie o DJ el ktvirvribro DJ eugwiheojs
І справді, ім’я людини чи її прізвище мало чого важить для оточуючих, адже головне для них — це суть людини. Саме тому у своїй комедії «Мина Мазайло» М. Куліш найбільшу увагу приділяє сутності персонажів, саме в ній він вбачає проблему, яка через роки тільки поглиблюється.
Для прикладу можна взяти сина головного героя Мокія, якого у творі частіше називають Мокою. На перший погляд, він є справжнім патріотом своєї країни: хлопець наполягає на тому, щоб його родина повернула втрачену з часом частину їхнього прізвища «Квач», він обожнює українську мову і навіть зміг українізувати свою подругу Улю. Але насправді це досить обмежена людина, яка не визнає нічого, що не збігається з його поглядами.
Для сестри Мини Матрони українська мова навпаки є чимось маловартісним і соромним, а тому й огидним. А прізвище брата вона вважає некультурним, мужицьким. Зміну прізвища вона вважає такою ж простою справою, як і зміну капелюха. Як вона каже: «Треба буде і собі трошки одмінити прізвище. Розторгуєва — це прекрасне прізвище, та, на жаль, не модне тепер. От, наприклад, Мєталова-Темброва — зовсім інша річ».
Про жінку Мини та його дочку годі й казати, бо вони не мають власного погляду і сприймають своє українське прізвище та українську мову так само, як і голова родини. Для них власне прізвище стає поєднанням літер у неприємне слово, якусь закарлючку, що стає перешкодою стати їм достойними членами тогочасного суспільства.
Щодо Улі, то про неї можна сказати лише те, що це збита Мокою з пантелику дитина. До того ж у той час таких, як Уля, було дуже багато. Вона стала у творі моделлю тогочасної молоді.
І нарешті головний герой комедії — Мина Мазайло, дрібний чиновник одного з безлічі управлінь. Він щиро вірить, що перешкодою у просуванні кар'єрними сходами для нього є українське походження і власне прізвище. І заради більш високої посади він готовий на все. Він не зміг би підставити ближнього або вбити, а ось зречення свого народу він не вважає поганим вчинком чи злочином. І герой це робить, змінюючи своє прізвище на більш, як він вважає, милозвучне.
У результаті Мина Мазайло виявляється не тільки звичайним пристосуванцем, а ще й справжнім дурнем. Адже він не врахував, що в роки українізації його дії будуть сприйняті, як ворожі, через що він не отримає ні гарної посади, ні поваги в суспільстві. Дуже символічно, що газетне повідомлення про звільнення з роботи Мини Мазайла було надруковане поряд з повідомленням про зміну ним прізвища.
Отже, головна характеристика усіх героїв «Мини Мазайла», яких висміює у своїй п’єсі М. Куліш, — пристосуванство, обмеженість і неповага до власного минулого та свого рідного народу. Автор сміється, але ситуація, яку він відобразив у творі, дуже сумна. А найгірше, що така ситуація і такі люди час від часу з’являються знову. На жаль, є такі, як Мазайло, і серед нас.
1) «раз умирати кождому, але славно вмирати — се не кождо-му лучається. не сумувати мені за ним, але радуватися його долею». (захар щодо звістки про ймовірну загибель сина при обороні села.) 2) «тілько по наших трупах увійдуть вороги в тухольську долину! » (молодь на зібранні громади, обговорюючи план оборони від монгольських нападників.) 3) «не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета! » (захар на громадському віче.) 4) «силою і підступом узяли його, закували в залізні пута. хоч без рани, а весь облитий був кров’ю ворогів. ні, батьку, твій син не подав ім’я твоє в неславу». (мирослава захарові про поневолення сина.) 5) «він радив тухольській громаді не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у кітловину. тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом». (мирослава про пораду максима тухольцям.) 6) «подвійний зраднику,— се твоя вина! ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо! » (бурунда-бегадир до тугара вовка, руського боярина.) 7) «дурний хлопче,… таким, як ти, треба жити… життя — дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш». (тугар вовк максимові, умовляючи того зрадити свій народ.) 8) «ну, то богу дякувати! надіюсь, що й не вийдете вже. тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити». (максим тугару вовкові.) 9) «— не хвали… дня перед вечором! нащо тут великої сили, де сама природа своїми стінами й скалами спиняє вас? » (максим тугару вовкові.) 10) «не трать надії. я задля того йшла сюди, в ворожий табір, через усякі небезпеки, щоб сказати тобі: не трать надії! » (мирослава максимові у шатрі батька в монгольському таборі.) 11) «що мої мізерні машини проти такої ворожої сили? твій батько не таку силу виведе проти них, а таку, проти котрої ніяке військо не встоїть». (мирослава максимові.) 12) «а то значить — сам собі вирви з рук останню поруку вдачі. тухольці полонянина візьмуть, а мене проженуть! ні, сього не буде! я йду сам і без його слова». (тугар вовк мирославі.)
usbwjs s sjs sibx is a code sniper dnisvw h usvj sknontonnjjd sp eihrinktkr isvivro eovribkr k eksbovhebei hit ltksi epic jrvibepy9wyprho to fly kf jdbodhie oveobwo whvidbke uwho xmas dpnwk euhoe widow osbj4 4obei who wives ri riho4bu4y8w9ywiuekhro rj Kramer or ie o DJ el ktvirvribro DJ eugwiheojs