Весілля — одне з таких свят. Про нього, мабуть, мріють усі дівчата і, переконана, більшість хлопців. Бо воно є початком справді дорослого, самостійного, відповідального життя, у когось — легкого й радісного, у когось — складного й драматичного. Але це потім, а поки що — свято, подібного до якого, мабуть, немає. Найголовніша особливість весілля — це його багатогранний характер, що робить свято справжньою народною драмою. А драма, як відомо, включає в себе різні мистецтва: танець, спів, музику, ігрові дії. «Сценарій» весільної обрядовості складається з кількох актів: сватання, оглядин, заручин, запросин, розплітання коси тощо. І в кожному акті — скарби усної народної творчості. Під час дошлюбного спілкування молоді люди зустрічалися на вечорницях, досвітках, посиденьках. А тут без розваг — пісень, танців, хороводів — не обходилося. Під час сватання старости обов’язково розповідали про «куницю-красну дівицю» і «князя-молодця», причому дотримувалися певних умов гри: тричі стукали у двері, батьки дівчини робили вигляд, що все для них є справжньою загадковою несподіванкою, дочка теж виконувала свою роль. У кожному епізоді весільного обряду були свої «родзинки». Напередодні весілля влаштовували дівич-вечір — символ прощання нареченої з вільним життям. Дівчата готували вінки для молодих, хтось із подруг або брат розплітав косу нареченій, і, звичайно ж, дії супроводжувалися піснями. «А брат сестрицю та й розплітає» — ця пісня ніби прощання дівчини з рідними. У багатьох піснях згадуються ялина, червона калина, хрещатий барвінок, васильки — ті рослини, які споконвіку символізували красу, молодість, дівочу чистоту. У весільних піснях, ігрових діях, танцях розкривалися переживання всіх учасників обряду, їхні сподівання на щастя і любов молодих. За цими творами можнавивчати психологію наших предків. І, на мою думку, у сучасних обрядах варто відновлювати хоча б деякі елементи старовини, бо в них краса поетична і краса духовна – те, що так потрібно всім і завжди.
1. У творі "Веселка" Ігоря Калинця веселка - це уособлення української дівчини, що красується вишуканим виглядом, зокрема традиційно яскравим віночком ("Надягла веселка стрічок-стрічок"). Князенко Соняшник як відображення гідного парубка зачаровується бездоганністю української дівчини, адже бачить у ній особливі українські якості. На мій погляд, веселка символізує оптимізм, бо ж після дощу хмарне небо немов розквітає - веселка посміхається своїми мальовничими вустами до всякого, хто бачить її; також образ веселки натякає на привітність і доброзичливість українок у зв'язку з насиченим забарвленням прекрасного природного явища, котре радує оточуючих; до слова, веселка могла би бути втіленням вродженої мудрості та терплячості українських краль, адже щоб з'явитися на очах у людей, веселці доводиться пройти крізь непростий шлях: перечекати зливу, обминути дощові хмари та нарешті засяяти на небосхилі. Отже, я вважаю, що князенка Соняшника - молодого хлопця, вразили саме українські, сильні риси у веселці, адже це - рідне, затишне, та й ще настільки поважне! І, напевне, він дійсно достойний обранки ("перестрів її князенко Соняшник із золотим черевичком в руці"), бо веселкою насолоджуватися може лише той, хто насправді помічає та цінить її красу.
2. Вода - мати всього живого, що нас оточує. Про це свідчать рядки з твору "Криничка" Ігоря Калинця. Криниченька розповідає про свої взаємовідносини з підземною водою, котру шанобливо називає своєю матір'ю. Криниця віддає воду усім, хто звертається до неї, а сама цей дар отримує з багатства своєї щедрої неньки. Про це нам відомо зі змісту: тут згадується і хмаринка, і метелик, і калина, і навіть величне сонце. Але найголовніше - підземна вода навчає мудрості та ділиться поглибленим досвідом: коріння вірного землі та вдячного воді дуба, частування неповторним студеним молоком, знайомство з русалкою з далекого водяного царства - в усьому цьому виражаються секретні знання живильного джерела та його тихе розуміння сущого буття. Вичерпна свідомість і для людини важлива, бо чим багатше наш внутрішній світ, як і вода підземна, тим ширше наші орієнтири, тим чистіше ми можемо почути голос наших предків-покровителів і берегти священну мудрість, звідусіль наповнюючу світ життям.