Гарна, вродлива
«Чорнобрива дівчина»
«Карі оченята. Біле личко»
Повністю віддається почуттям
«Полюбила чорнобрива козака дівчина»
«Якби знала, що покине було б не любила»
«Чуло серце недоленьку, сказати не вміло»
Щира в почуттях
«Обоє раденькі... »
«Легше, мамо, в труні лежать, ніж його побачить».
Страждає від розлуки
«Не співає — сиротою білим світом нудить»,
«Без милого сонце світить — як ворог сміється»
«Дивилася чорнобрива, сохла і мовчала»
Зневірена, засліплена горем
«Сохне вона, як квіточка»
«Тяжко мені, тяжко!»
Не має розуміння зі сторони матері, одинока
«Чи не била мати»
Ніхто не спитає: «Де ти була, що робила?»
«Чого в'янеш, моя доню?» стара не спитала»
«Мене мати хоче дати за старого заміж»
Вірність почуттям
«Не хочу я панувати, не піду я, мамо!»
Привітна, ввічлива
«Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько»
Любляча донька
«А хто ж її головоньку буде доглядати?
«Хто догляне, розпитає, на старість
Забобонна, втратила віру, почуття обов’язку, занижена самооцінка
«Пішла вночі до ворожки»
Емоції переважають над осмисленням дійсності
«Без милого скрізь могила...»
«Скажи йому, що загину, коли не прибуде!»
Розгублена, невизначеність поступків
«Вийшла з хати — чи йти, чи ні?..»
Не бачить виходу з ситуації, безпорадна перед незгодами
«Пішла б же я утопилась жаль душу згубити... »
«Ні! Вже не вернуся!»
«Там десь милий чорнобривий співає, гуляє, а я плачу, літа трачу, його виглядаю»
Мартин Боруля – головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого, заможний хлібороб, який домагається втрачених дворянських прав. Характер Мартина Борулі: не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та ведення життя. Він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці. Ставлення до інших: зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої ,дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті. Ставлення інших до Мартина: Тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином. Ставлення автора до Мартина: за прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру. Моє ставлення до Мартина Борулі: цього героя можна зрозуміти, бо він лише хоче безхмарного майбутнього для своєї сім’ї. та бажання мусять поєднуватися з можливостями їх втілення чого не хоче робити Мартин. Це неправильно, ось чому головний герой виглядає комічно.
Романтизм — художній напрям у літературі й мистецтві, який виник наприкінці XVIII ст. Український романтизм розвинувся в Україні пізніше, в 20-60-х рр. ХІХ ст. під впливом популярної творчості європейських письменників-романтиків таких як: Скотта, Байрона, Шеллі, Ґете, Пушкіна, Лєрмонтова та інших.
Романтизму властиві такі ознаками:
• незадоволення реальним життям людини;
• ідеалізація людських почуттів;
• увага до проблеми літературної мови;
• зв'язок із фольклором ;
• вираження настроїв наявністю символів, антитез, метафор,лексим.
• наявність народнопоетичних засобів для художньої виразності мови.
Є.Гребінка писав у повісті "Пиита", що поети - це "хворі" люди, які "подчинилися духу часу". А захоплення поетичною творчістю називає "недугом", "хворобою". Тим самим, описує образ поета-романтика: він "нервового характеру", "трішки дратівливий; він постійно розчарований; Бідний хворий вважає себе поетом, а мир - натовпом..." Автор указує на психологізм, емоційність романтичної особистості.
Протягом усього життя Є.Гребінка зберігає географічно-природну, фольклорно- міфологічну, історичну пам’ять про Україну.
Україну як об’єкт ліричних медитацій письменник визначає такими лексемами: "Україна", "Украйна", "рідна Украйна", "рідна сторона", "сторона рідна", "Родина".
Хоча поезія написана переважно російською мовою, але вона містить сильний український струмінь. Письменник сприяв "поставанню нації" та формуванню духа"українця".
Тяглість поетичного дискурсу в творчості Гребінки - показник романтизму.