Лицарі України - це козаки. Вони були мужніми воїнами и захисниками своєї рідної батьківщини.
Горді сини вільних степів, безмежно сміливі, витривалі, вольові, вірні у дружбі і безпощадні до ворогів, зі своїми цікавими, оригінальними звичаями. Скажімо, коли обирали (зверніть увагу: обирали!) старшину, то змушували обраних схилити голову і кидали в них груддям землі, щоб не гонорилися перед рядовим козацтвом. Або ритуал поховання: загиблого козака клали посеред степу, і ціле військо козацьке проходило повз нього без шапок, бо в шапці кожен ніс землю та висипав як данину пам'яті полеглому. І виростали у степу високі могили. Славилися ці горді лицарі глибоким патріотизмом і безмежною вірністю вірі християнській. Можна було всю шкіру козака порізати на паси, можна було розтяти груди і вирвати серце (згадаймо пісню про Морозенка), можна було посадити на палю, як славного Гордія Чурая, але не можна було зробити козака рабом.
Объяснение:
Відповідь:
всі художні засоби не обіцяю, але пару знайдемо ))
епітети: небо високе-високе, синє та холодне, хмари аж сині, кошлаті, зеленяві блискавки, буйний та брудний потік, смішні, мокрі голови, дощ теплий, ніжні, випещені ніжки, сніг жовтий і брудний, хлопчик делікатний, вихований, річка чудна, сіра, покопирсана, ряба,
метафори: Нитка ріже, пішла телеграма, попливла вгору біла вісточка, дощ січе, грім тріщить, потік біжить-біжить, крига йде, річка суне та тріщить, сонце виглядає
порівняння: "А змій... хилитається, хвостом злегка водить, наче плава", "Щоки теж ніби оловом налиті", "дощ ллється з неба такими патьоками, наче там тисячі Федьків перекинули тисячу діжок з водою"; "дощ, як душ у бані, так і обливає", "лід на річці такий, як намочений сахар".
персоніфікація: Змій кокетує і хитає головою, телеграма "... пручається, виривається, от трохи не крикне...", "Змій ...диркає ... та шарпається і не розуміє нічого..",
Пояснення: