1 -А
2-Б
3-Б
4-Б
5-Б
6
1-В
2-Б
3-Д
4-А
Позасюжетні елементи -портрети головних героїв "Сомко був воїн уроди, возраста і красоти дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, руснявий, голова в кучерях ітд
Зображення місцевості "А те Хмарище було окрите гаями, справді наче хмарами. Кругом обняла його річка з зеленими плавами, лозами й очеретами. Через річку йшла до воріт гребелька. А ворота в Череваня не прості, а державські. Замість ушул — рублена башта під гонтовим щитом, і під башту вже дубові ворота, густо од верху до низу цвяховані"
Соціально-реалістична повість -це художній твір, у якому картини родинного життя і побуту героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи зв'язані з певними історичними явищами
Головна думка твору”Інститутка” – палке прагнення кріпаків вирватися з-під влади поміщиків, стати вільними. Соціальний конфлікт твору зображено на тлі життя та побуту кріпаків і поміщиків.
Панночка — жорстока. Вона наказує привести хвору Устину до панських покоїв. Важка праця на панському дворі супроводжувалась бійкою, лайкою і катуванням дівчат. Коли їй щось потрібно, вона стає улесливою, домагається чого хоче.
Панночка не здатна по-людськи любити. На чергових банкетах вона з усіма хитрувала, лукавила, удавала з себе привітну, ласкаву, закохану, а насправді нікого не любила. Вона зуміла закохати в себе полкового лікаря, і коли він став нареченим, невдовзі прибрала його до рук, зробила з нього свого раба.
Кохання її "чудне". Вона сумує, плаче, бо наречений її бідний. Настрій її міняється, як тільки вона дізналась, що нареченому в спадщину дістався хутірець. Де взялася люб'язність, привітність, радість! У неї любов тільки за багатство, маєток. Ось яка у панночки мораль. Ще лютішою стала інститутка, коли відчула, що в неї є свій хутірець. Прибравши до рук чоловіка, вона перетворилася з "освіченої" панночки на самодурку. Під час господарювання на хутірці вона стає зажерливою, скупою, брутальною і роздратованою. Вона брехлива, люта, примушувала працювати на себе навіть непрацездатних: "Каліки нещасливі, діти-кришеняточка й ті в неї не гуляли". Необмежена влада над кріпаками ще більш спустошує душу інститутки, робить її жорстокою, бездушною. Панночка знала, що у Катрі померла дитина, але все одно кричала на неї: "Чому не робиш? Я тобі те! Я тобі друге!" А особлива жорстокість панночки проявилася тоді, коли вона побила беззахисну бабусю і хотіла розправитись з Устиною, що стала на захист старенької.
Панночка — груба, некультурна особа. Про сутність її характеру свідчить мова, лексикон: "Дурна, ледащо, гадина!" Марко Вовчок досить майстерно використовує порівняння для характеристики панночки: "панночка", мов горобець, що усе швидко підбира", то мов невдоволений кіт, якому "із люльки в вуса пихкають", то ящерка, яка "по хутору звивалась". Панночка стоока, вона невсипуще наглядає за роботою кріпаків. Перед нами постає скупа, вередлива, егоїстична, бездушна і деспотична, ледача, тупа людино ненависниця. Інститутка не має навіть імені. Таких, як вона, було багато на той час в Україні.
1892, 31 грудня – народився Михайло Васильович Семенко в невеликому селі Кибинці, Полтавська область в родині волосного писаря 1911 – вступив до Петербурзького психоневрологічного університету 1913 – вийшла перша збірка «Prelude»
1914 – переїздить до міста Київ та з початком Першої світової війни його мобілізують до царської армії. Встигає видати збірки «Дерзання» та «Кверо-футуризм» 1915 – написав цикл «Крапки і плями» 1916-1917 – служить у Владивостоці телеграфістом. Там же Михайль Семенко вступив до угрупування РСДРП(б) 1917 – повертається до Києва та починає активно писати. Очолив рух за відродження і розвиток національної літератури 1918 – написав три збірки «П’єро здається», «”П’єро кохає», та «Дев’ять поем» 1919 – написав збірку «Дві поезофільми» 1920 – разом з М. Любченком та О. Слісаренком видав «Альманах трьох» 1921 – організував дві групи футуристичного спрямування – «Ударна група поетів-футуристів» та «Асоціація панфутуристів» 1922 – проголосив панфутуристичну теорію, згідно якої класичне мистецтво перебуваючи на піку свого розвитку раптом починає впадати в агонію. Михайль Семенко наголошував на тому щоб створити над мистецтво 1924 – світ побачила збірка «Кобзар» 1927 – написав книги «Степ» та «Маруся Богуславка» 1931 – видав збірку «Сучасні вірші» 1932 – видав дві збірки «З радянського щоденника» та «Китай в огні» 1933 – видав збірку «Міжнародні діла» 1936 – розлучився зі своєю другою дружиною, українською актрисою Наталією Ужвій з якою у них був спільний син Михайло 1937, 23 квітня – відбувся творчий вечір імені Семенка. А вже через три дні його арештовують, звинувативши у контрреволюційній діяльності 1937, 23 жовтня – Семенка розстріляли