Ця приказка відома ще з козацьких часів, коли пісня набула особливої пошани в Україні. Продовжуючи добрі вітчизняні традиції, проганяти сум із сердець глядачів зважилося майже 2 десятки учасників. Репертуар співаків був різноманітним: від народних пісень до англомовного рок-н-ролу. До речі, в останньому з названих жанрів презентував свій виступ Данило Драчов – племінник Костянтина Проценка, помічника начальника ГУ МНС України в Черкаській області з питань взаємодії зі ЗМІ та зв’язків із громадськістю. У свої 15 років Данило неодноразово ставав лауреатом обласних конкурсів, і це попри те, що «стаж» професійного співу у нього поки ще незначний – усього 3 роки. Втім, хлопець не спиняється на досягнутому і сміливо йде співочою стежкою далі. Особливо ж пишається тим, що брав участь у Всеукраїнському змаганні співаків „Акорди Хортиці”, що і визначило для Данила чільне місце співу в житті. І дарма, що в огляді талантів рятувальників він виступає поза конкурсом. Головне, за його словами, – це задоволення від власного виступу і бажання розважити глядачів у залі. І це йому вдалося. Зацікавлена вже першим виступом, публіка вже з нетерпінням очікувала продовження концерту. Наступний номер – українська пісня „Розпрягайте, хлопці, коней” у виконанні юного козака в смушевій шапці, Вадима Бойка, не залишила байдужим нікого з присутніх. Дзвінкий голос малого співака гармонійно поєднався з театральними здібностям, і загалом вийшла весела сценка з життя працьовитих українців. Цікаво, що з часу першого огляду-конкурсу 6-річний «козак», хоч і підріс ось іще на рік, зберігає своє звання наймолодшого учасника. Втім, не в цьому полягає успіх виступу хлопчини, а в його дитячій щирості та шляхетній меті. Адже пісня присвячена татові Вадима – Олегу Бойку, старшому пожежнику СДПЧ-1 Черкаського міського управління, який разом із багатьма іншими вогнеборцями на разі виконує свій бойовий обов’язок, гасячи пожежі на драбівських торфовищах. Можна помітити, як після виступу маленький козак міцно стискає мамину руку. Він сумує за батьком і чекає на його повернення з таки справді героїчної роботи. Співочою зіркою «засіяла» і 11-річна Аліна Тарасюк – донька Володимира Тарасюка, командира відділення ППЧ-2 Монастирищенського райвідділу. Ця дівчинка, до речі, незадовго перед оглядом-конкурсом брала участь у відборі до Всеукраїнського конкурсу „Україна має талант”. І, хоча результати виступу вона поки що знає, гучний народний голос уже зробив Аліну відомою, а її улюблену піснею „Віночок” – новим хітом. Юна співачка говорить, що народні пісні їй подобаються з того часу, як тільки почала співати, бо вони допомагають описати красу рідного краю і краще усвідомити себе як українку. А тато Аліни наголошує на заспокійливому ефекті співів: будь-яка втома тікає, якщо навздогін їй співає донька. Ось і виходить, що Володимир Тарасюк завжди сповнений енергії, щоб прийти на до людям. Усіх юних учасників конкурсу Головне управління заохотило м’якими іграшками: пухнасті тваринки були одягнені у символічні червоно-білі рятувальні круги. А от переможницею у жанрі вокалу стала Ірина Медведєва, сестра помічника начальника по роботі з персоналом Драбівського райвідділу, чия палка пісня буквально зачарувала глядачів. Тож не дарма кажуть про нашу державу, що вона співоча. Поряд із тризубом, вербою та гілкою калини в серцях українців є місце і для пісні.
Нора (норв. nora) — героиня пьесы х. ибсена «кукольный дом» (1879), молодая женщина, жена адвоката торвальда хельмера, мать троих детей. завязка драмы происходит как бы в двух временных планах, в которых н. живет. с одной стороны, она всегда помнит о своем давнем подвиге-проступке (подделке подписи умершего отца для спасения тяжело больного мужа). с другой стороны, н. поглощена нехитрыми, но вполне реальными заботами о доме и семье, о благополучном и комфортном существовании. художественная сила образа состоит в том, что, оказавшись в ситуации «социальной героини», н. решительно не вписывается в это амплуа. по видимости н.— заботливо опекаемое мужчинами (сначала отцом, потом мужем), нежное, женственное существо, не только кокетливое, но иногда и по-женски коварное. она, например, не лишает себя удовольствия подразнивать влюбленного в нее доктора ранка. но особенность н. как героини в том, что в отличие, скажем, от гедды габаер она прямо на глазах у зрителя меняется и раскрывается с неожиданной стороны. когда-то она имела мужество пойти на преступление во имя близких и многие годы жила памятью о своем проступке, выплачивая тайно от мужа сумму долга. но с появлением традиционного для ибсена рокового персонажа, «человека со стороны» крог-стада, прошлое врывается в настоящее. и тогда выясняется, что уютная, спокойная, нежная женщина — только видимость. ее суть определится постепенно и станет явной, когда рассеются ее надежды на то, что, узнав однажды обо всем, хельмер станет гордиться ею. н. понимает, что переменилась, и больше не может играть роль счастливой, немного легкомысленной хозяйки «кукольного дома». это немедленно отдаляет от нее не только мужа, но и детей. конечно, драма н. коснулась и хельмера, человека по-своему, может быть, порядочного, но искренне не готового понять (не то что извинить) ее поступок. н. женственна и хрупка внешне; культивируемый мужем образ куколки-белочки, маленькой мотовки — это скорее невольное подыгрывание с ее стороны. в сущности она прежде всего человек, ориентированный нравственно. когда же оказалось, что ее представления о жизни наивны, детски и неправильны, она осмеливается сделать честный и правдивый вывод о самой себе: она не имеет права быть ни женой, ни матерью. она вообще еще только «начинает быть». и поэтому н. уходит. если ее уход из семьи — не истерика, а н. как раз уравновешенный, быстро и четко действующий человек, то она не вернется. новая н. этой семьи — и не только мужа, но и детей — не знает. конечно, для современников ибсена такой финал был невозможен. автор даже придумал другую мелодраматическую развязку: н. не уходит, а в последний момент останавливается, как бы передумав. ничего более неестественного, разрушительного для такой героини быть не может. однако «плохой» конец не устраивал не только современников ибсена. до сих пор в театрах его домысливают подчас как «благополучный»: н. все же в последний момент не решается уйти от детей и «исправившегося» мужа. интересное продолжение сюжета предложил современный датский драматург эрнст бруун ольсен в пьесе «куда ушла нора» (1967): героиня оказалась на «дне» общества, но, будучи вполне состоятельной и свободной, она живет вместе с ворами и проститутками, честно трудясь на фабрике. хельмер пытается ее вернуть. среди знаменитых актрис, сыгравших н. на сцене, — г.режан, с.бернар (1894), э.дузе. событием театральной жизни россии стало создание образа норы
Солнечные лучи пробились сквозь тучи. Снег начал таять от солнечного тепла. Птички прилетают и прилетают. Солнце смеется вместе с детьми, которые выбегают на улицу, что бы попрыгать в лужах, или просто погулять. Где-то поют свою очередную песню воробьи, прыгая на ветках деревьев, которые уже покрылись маленькими бутончиками. Совсем скоро всё будет зеленеть. Весна, это время когда вся природа просыпается и оживает. Прекрасный праздник ждет девушек в первый месяц этого времени года. Потом шуточный праздник, весь день будут царить смех, веселье и счастье.
ХТО СПІВАЄ, ТОЙ ЖУРБУ ПРОГАНЯЄ
Ця приказка відома ще з козацьких часів, коли пісня набула особливої пошани в Україні. Продовжуючи добрі вітчизняні традиції, проганяти сум із сердець глядачів зважилося майже 2 десятки учасників. Репертуар співаків був різноманітним: від народних пісень до англомовного рок-н-ролу. До речі, в останньому з названих жанрів презентував свій виступ Данило Драчов – племінник Костянтина Проценка, помічника начальника ГУ МНС України в Черкаській області з питань взаємодії зі ЗМІ та зв’язків із громадськістю. У свої 15 років Данило неодноразово ставав лауреатом обласних конкурсів, і це попри те, що «стаж» професійного співу у нього поки ще незначний – усього 3 роки. Втім, хлопець не спиняється на досягнутому і сміливо йде співочою стежкою далі. Особливо ж пишається тим, що брав участь у Всеукраїнському змаганні співаків „Акорди Хортиці”, що і визначило для Данила чільне місце співу в житті. І дарма, що в огляді талантів рятувальників він виступає поза конкурсом. Головне, за його словами, – це задоволення від власного виступу і бажання розважити глядачів у залі. І це йому вдалося. Зацікавлена вже першим виступом, публіка вже з нетерпінням очікувала продовження концерту.
Наступний номер – українська пісня „Розпрягайте, хлопці, коней” у виконанні юного козака в смушевій шапці, Вадима Бойка, не залишила байдужим нікого з присутніх. Дзвінкий голос малого співака гармонійно поєднався з театральними здібностям, і загалом вийшла весела сценка з життя працьовитих українців. Цікаво, що з часу першого огляду-конкурсу 6-річний «козак», хоч і підріс ось іще на рік, зберігає своє звання наймолодшого учасника. Втім, не в цьому полягає успіх виступу хлопчини, а в його дитячій щирості та шляхетній меті. Адже пісня присвячена татові Вадима – Олегу Бойку, старшому пожежнику СДПЧ-1 Черкаського міського управління, який разом із багатьма іншими вогнеборцями на разі виконує свій бойовий обов’язок, гасячи пожежі на драбівських торфовищах. Можна помітити, як після виступу маленький козак міцно стискає мамину руку. Він сумує за батьком і чекає на його повернення з таки справді героїчної роботи.
Співочою зіркою «засіяла» і 11-річна Аліна Тарасюк – донька Володимира Тарасюка, командира відділення ППЧ-2 Монастирищенського райвідділу. Ця дівчинка, до речі, незадовго перед оглядом-конкурсом брала участь у відборі до Всеукраїнського конкурсу „Україна має талант”. І, хоча результати виступу вона поки що знає, гучний народний голос уже зробив Аліну відомою, а її улюблену піснею „Віночок” – новим хітом. Юна співачка говорить, що народні пісні їй подобаються з того часу, як тільки почала співати, бо вони допомагають описати красу рідного краю і краще усвідомити себе як українку. А тато Аліни наголошує на заспокійливому ефекті співів: будь-яка втома тікає, якщо навздогін їй співає донька. Ось і виходить, що Володимир Тарасюк завжди сповнений енергії, щоб прийти на до людям.
Усіх юних учасників конкурсу Головне управління заохотило м’якими іграшками: пухнасті тваринки були одягнені у символічні червоно-білі рятувальні круги. А от переможницею у жанрі вокалу стала Ірина Медведєва, сестра помічника начальника по роботі з персоналом Драбівського райвідділу, чия палка пісня буквально зачарувала глядачів. Тож не дарма кажуть про нашу державу, що вона співоча. Поряд із тризубом, вербою та гілкою калини в серцях українців є місце і для пісні.