Нещодавно я прочитала захоплюючу повість по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.
Автор любить природу. У творі він точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаємо, то переживаємо разом з героями.
Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, їхня чудова та незвичайна дружба.
Объяснение:
Я думаю що для того щоб виховати в собі риси сміливості, хоробрості та кмітливості , потрібно почати з маленького. Для початку повірити в себе, не боятися показувати свою думку, навчитися швидко і без паніки реагувати на безвихідні ситуації. Це своєрідна операція самого себе. Мабуть кожен з нас участвував в вуличних бійках. Це була прекрасна можливість показати свої здібності, однак інколи потрібно вміти вирішити проблему словами. Тут нам і потрібна кмітливість Климко поступово , але зміг змінити себе. Багато ситуацій в нашому житті , залежать від нас, тому нам потрібно бути сміливими і хоробрими , але не забувати про кмітливість .