По какой дороге пойти, какое поприще выбрать... Поиски жизненного пути возникают у человека, когда он начинает взрослеть.
Учѐные считают, что именно ради этого человек и живѐт. Ему необходимо найти занятие, которое наполнит это существование смыслом. Каждый человек хочет не просто жить, но и ощущать ценность своей жизни. Только тогда человек чувствует себя не лишним, а свои - востребованными.
Однако у каждого человека свои склонности , таланты. Нет двух одинаковых людей. Поэтому поиски смысла жизни - это путь проб и ошибок. Это поиск человеком самого себя, своих жизненных ценностей, своих ориентиров.
Уже сам поиск этого смысла делает человека Человеком с большой буквы, личностью, так как только человек осознанно относится к жизни, стремится понять и объяснить своѐ поведение, своѐ отношение к окружающим.
Объяснение:
Відповідь:
У творі немає опису донецького базару. Є опис базару рідного містечка чи станції Климка. І цей опис як згадка хлопця про довоєнне мирне життя. А тому різко контрастує з описом базару у Словʼянську під час війни.
Для Климка базар у рідному містечку – це в першу чергу згадка про діда Бочонка, який працював аптекарем і «цілими днями, навіть у неділю, просиджував у висілковій аптеці коло базару..». І базаром цим дід Бочонок любив прогулюватися не заради торгу, тому що він «ніколи не купував, а лише весело перемовлявся з базаровими і реготав басом..». А сам Климко «біжачи вранці до школи повз базар,… частенько завертав у ряди заради того, щоб походити хвостиком за Бочонком і послухати оті його таємничі слова…». І у памʼяті хлопця базар закарбувався «гомінким« і « велелюдним».
Зовсім іншим постає перед ним базар у Словʼянську. «Він починався старцями, що густо сиділи й стояли попід вицвілим зеленим парканом. Були тут зрячі й сліпі, безногі, безрукі, старі й молоді.. За сірими, вицвілими на сонці прилавками сиділи і стояли жінки і дідусі й неголосно, сторожко озираючись на всі боки, при до своїх товарів….Люди торгувалися не весело, як було до війни, а з якоюсь похмурою настирливістю, наче бороли один одного і ніяк не могли побороти». Коли ж базарні ряди скінчилися, то далі йшло «засмічене токовисько, а за ним, коло магазинів з потрощеними вітринами, стояли люди з тачками». І базар цей був не веселий, тому що саме на базарі проводили облави на молодь. «В рядах принишкли, і від цієї тиші, що настала враз, одрубом, на майдані зробилося моторошно-похмуро… поповзло не знайоме Климкові слово: "Облава!.. Облава!.." Сіра людська хвиля з розпачливим криком накотилася на паркан…».
Пояснення: