Проблема індивідуальності. Е. Андієвська порушує у творі питання про те, якою є доля унікуму в суспільстві, яке не готове до його сприйняття, і хто винен у тому, що інакшість приречена на вигнання й загибель. За законом природи, риби мусять мовчати, проте сталося так, що «серед табунів мовчазної риби… народилася балакуща риба». Та, за звичаєм, сіра маса такого іншого має за божевільного, не визнаючи його унікальності чи геніальності. «Говорющих риб», як правило, жахаються і соромляться; ви нятковість заважає і дратує посередностей: «ба лакуща риба, говорячи без упину, заважає рибам зосередитися, а це порушує гідність риб’ячу».
Проблема сили слова. Чи не виступає «говорюща» риба поетом, коли розмірковує над тим, «яка розкіш вимовити слово, а тоді дивитися, як воно кольоровими бульбашками рухається крізь воду», і чи не є це слово першим серед риб? Пророк часто буває не визнаним за життя. Водночас мудрість завжди цурається марного базікання. Зрештою, на бульбашки можна дивитися по-різному: як на кольорові (естетичний аспект) і як на порожні (марнославство).
Объяснение:
Умови життя Тома і Гека.
Обидва — сироти, однак життям Тома опікується тітка Поллі, ,
Гек живе сам і щодня має дбати про їжу та дах над головою, він більш самостійний та серйозний.
Навчання Тома і Гека.
Том навчається у недільній школі, має зубрити тексти з Біблії.
Гек ніде не навчається, йому обтяжливе будь-яке навчання.
Якості характерів Тома і Гека.
Обидва — веселі бешкетники
Гек більш досвідчений у життєвих питаннях, він може вижити в будь-якій ситуації. Гек самостійніший, ніж Том, не любить підкорятися, виконувати те, чого не хоче.
Том ніколи не знає, куди приведуть його нові фантазії. Він домашня дитина, Том намагається знайти компроміс зі світом дорослих, влаштувати все так, шоб усім було добре.
Яскраве підтвердження цьому — випадок із фарбуванням паркана.