Тема: спогади поета про колишню славу рiдного краю та козацьку славу:
Iдея: прохання до Основ’яненка оспівувати історію рідного краю:
«Співай же їм, мій голубе,
Про Січ, про могили,
Коли яку насипали,
Кого положили.
Про старину, про те диво,
Що було, минуло —
Утни, батьку, щоб нехотя
На ввесь світ почули,
Що діялось в Україні»
Основна думка: пробудити національну свідомість українців, нагадати про героїчне минуле рідного краю.
Тема: Тарас Шевченко, який жив на чужині, звертається до померлого «українського солов’я» - І. Котляревського, з проханням заспівати про Україну та рiдну мову.
Iдея: нагадати про красу української мови та козацьку славу.
Основна думка: тільки СЛАВА
Сонцем засіяла,
НЕ ВМРЕ КОБЗАР, бо навіки
Його ПРИВIТАЛА.
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть ЛЮДИ;
Поки сонце з неба сяє,
Тебе НЕ ЗАБУДУТЬ!
головний добрий гарний ввічливий
Павло́ Григо́рович Тичи́на ( 16 вересня 1967, Київ) — український поет, перекладач, публіцист, громадський та державний діяч доби УНР та УРСР.
Новатор поетичної форми. Директор Інституту літератури АН УРСР (1936—1939, 1941—1943). Голова Верховної Ради УРСР двох скликань (1953—1959), депутат Верховної Ради УРСР 1—7-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. Член ЦК КПУ (1952—1967). Міністр освіти УРСР (1943—1948). Академік АН УРСР (1929). Член-кореспондент Болгарської академії наук (1947). Лауреат Сталінської премії (1941). Лауреат Шевченківської премії (1962).
Автор слів Гімну Української РСР.
Объяснение: