Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка; 13 (25) лютого 1871, Звягель[3] — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч.
Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.
Найвища цінність - уміння кожної людини бути собою. Кожен з нас неповторний й оригінальний , із власними переконаннями, мріями й бажаннями. Проте як можно дотримуватись своеї думки коли чужі думки так активно нав’язуються нам з телебачення, Інтернету й інших засобів масової інформації?
Часто нам легше погодитися з чиєюсь думкою, аніж доводити свою, змовчати при нагоді, щоб уникнути проблем. Якщо сліпо наслідувати чужі інтереси, видаючи їх за свої, це називається-підлизуватись! На жаль, людей, які звикли творити себе за рахунок чиїхось переконань, немало. Деякі з цих людей, як правило, не мають своїх переконань, мрій, вони думають чужими думками. Звісно, вони видаються нам неприємними. Уміння зберегти себе, своє бачення, свої погляди на навко-пишній світ і є, напевно, мистецтвом бути собою.