Проблема життя і смерті, мабуть, найголовніша у творі, бо до неї так чи інакше звертається кожна людина. Так і герої повісті "Тіні забутих предків " по- різному судять про це. Здається, життя тут нічого не варте, бо надто легко може обірватися чи у боротьбі з суворою природою гір, чи у безглуздій бійці двох ворогуючих родів, чи ще де. Звідси й гірке міркування під час похорону Івана Палійчука: "Що наше життя?? Як блиск на небі, як черешневий цвіт..." Справді, життя коротке, скільки б воно не тривало. Може, тому й намагаються герої радіти йому, скільки можна..
Мені з раннього дитинства подобалися народні казки, я просив мені їх читати якомога часто. З казок я дізнавався про нечувані пригоди, небувалих людей, химерних тварин. Одна з таких казок - "Мудра дівчина". В ній йдеться про дочку бідного, убогого чоловіка - Марусю. Позиваючись з багатим братом, чоловік розумів, що мусить віддати йому останнє своє майно. Але Маруся все врятувала. Пан, лінуючись чесно судити братів, загадав їм загадку: що на світі ситніш, прудкіш, миліш за усе? Але для мудрої дівчини Марусі такі панські загадки не становили ніякої складності. Всі вона відгадувала - і цю, і наступні. Тому мені й подобається ця народна казка - вона відображає мудрість української простої жінки.
Мені з раннього дитинства подобалися народні казки, я просив мені їх читати якомога часто. З казок я дізнавався про нечувані пригоди, небувалих людей, химерних тварин. Одна з таких казок - "Мудра дівчина". В ній йдеться про дочку бідного, убогого чоловіка - Марусю. Позиваючись з багатим братом, чоловік розумів, що мусить віддати йому останнє своє майно. Але Маруся все врятувала. Пан, лінуючись чесно судити братів, загадав їм загадку: що на світі ситніш, прудкіш, миліш за усе? Але для мудрої дівчини Марусі такі панські загадки не становили ніякої складності. Всі вона відгадувала - і цю, і наступні. Тому мені й подобається ця народна казка - вона відображає мудрість української простої жінки.
Відповідь:
Проблема життя і смерті, мабуть, найголовніша у творі, бо до неї так чи інакше звертається кожна людина. Так і герої повісті "Тіні забутих предків " по- різному судять про це. Здається, життя тут нічого не варте, бо надто легко може обірватися чи у боротьбі з суворою природою гір, чи у безглуздій бійці двох ворогуючих родів, чи ще де. Звідси й гірке міркування під час похорону Івана Палійчука: "Що наше життя?? Як блиск на небі, як черешневий цвіт..." Справді, життя коротке, скільки б воно не тривало. Може, тому й намагаються герої радіти йому, скільки можна..