ответ:Казка Б. Лепкого «Мишка», за словами самого автора, написана для дітей і дорослих. Чому ж? Адже найчастіше казки пишуть для малих дітей, які вірять у дива та чари… На мій погляд, у казці «Мишка» автор піднімає дуже серйозні питання, які хвилюють не лише дітей, але й дорослих.
Автор показує нам мишку, яка живе у багатій сільській хаті, не знаючи горя. Війна, яка принесла стільки горя, навіть потішає господаря – саме завдяки їй він заробляє. Мишка розповідає своїм міським сестрам, як господар торгує салом, борошном і молоком, як складає гроші до скрині і радіє чужому горю.
Навіть мишка, чарівний персонаж, вражена бездушністю своїх господарів. Особливо вразило її те, що господиня не дала стакану молока бідній жінці, яка прийшла попросити його для своєї безнадійно хворої дитини. Господиня казала, що корови майже не дають молока, а мишка знала, що це не так, адже молоко, як і інші харчі, господарі продавали.
Саме тоді у голові мишки народилася думка помститися своїм скупим господарям: вона з мишенятами перетрощила всі гроші в скрині, зароблені нечесним шляхом на чужих сльозах. Коли господар відкрив скриню і побачив, що грошей немає, він страшенно розлютився. Шкода, що він так і не зрозумів, за що йому це покарання. Адже люди, подібні до господарів мишки, просто не здатні до розуміння чужого горя і чужих проблем, вони користуються ними, щоб збагатитися, і це вражає.
Мені здається, що у всі часи будуть такі люди. Адже були ж вони під час війни, під час голоду також були ті, хто скупляв речі за безцінь, за харчі, а люди несли останнє, щоб урятувати від голодної смерті своїх дітей… Такі люди – це ганьба нашого народу, вони не мають права зватися людьми!
Та все ж, мені здається, такі люди, як господарі мишки, все одно не збудують щастя на горі інших. Недарма ж автор показав нам, що гроші потрощила мишка – тобто, розплата за їхні ганебні вчинки їх настигла. Сам це і є справедливість. Не можна будувати своє щастя на нещасті інших: їхні сльози і біль не залишаться безкарними. Людина має бути гуманною, допомагати іншим, адже саме на цьому побудований наш світ. а якщо кожен буде намагатися скористатися іншим, то яким тоді стане наш світ? і якщо ви намагаєтесь покращити своє життя за чийсь рахунок, то запитайте в себе, чи хотіли б ви, щоб так вчинили з вами? Адже помінятися місцями у такій ситуації дуже просто! Для того, щоб цього не сталося, не варто намагатися побудувати щастя на нещасті інших, краще до їм стати щасливими, і тоді вони до у цьому вам!
Багато пісень і віршів складено про людське серце. Кожен знає, що воно може любити, ненавидіти, хвилюватися, страждати, співчувати. Ще серце здатне вміщувати і любов, і ненависть одночасно.
Відповідь на питання, для чого людині серце, мені здається, можна дістати, прочитавши повість А. Дімарова «Українська вендета».
Автор відтворює довоєнні роки і початок Великої Вітчизняної війни. Його героїня Уляна була красуня на все село Рогожівку та ще й смілива і відважна. До безтями був у неї закоханий Ілько, який за характером не поступався їй. Однак дівчина всім серцем покохала іншого хлопця, тихого Миколу, й одружилася з ним. Здавалося б, зрозуміло, що серце людині дано для любові, добра, радості. Та невдовзі чоловік помер, і залишилася вона з сином, якого теж звали Миколою. Всю свою безмежну любов вона віддавала йому. Однак у серці жінки оселилася туга за чоловіком.
Коли почалася війна, Миколі виповнилося тільки сімнадцять років. І вродливий він був, і добрий, і найкраща дівчина його кохала. Але жорстокі поліцаї вбили юнака. Це люди з кам'яним серцем, зовсім безсердечні, нелюди.
Страшне горе пережила мати. І тоді разом із любов'ю до сина в її серці з'явилася ненависть до поліцаїв. Вирішила Уляна помститися вбивцям. Вона спалила свою хату й оселилася у безлюдному місці, на болоті. Вірний і надійний Ілько як міг допомагав їй. Стільки любові було в його серці, що він навіть не в своєї домівки заради ння коханої жінки. Щоб сповістити Уляну про небезпеку, Ілько підпалив власну хату. А мужня жінка тим часом вистежувала поліцаїв, щоб помститися за сина. Зуміла все-таки неймовірним зусиллям поодинці притягти їх на кладовище, де біля могили свого сина вчинила над кожним справедливу розправу.
Коли Уляна помстилася всім убивцям, життя втратило для неї сенс. Німці влаштували на неї облаву. Уляна вже не шукала порятунку. Вона стріляла до останнього патрона, поки не загинула.
Ось такі жорстокі випробування випали на долю мужньої жінки. її серце реагувало на них саме так. Бо на те воно й дане людині, щоб любити, робити добро і боротися зі злом .
На світі багато різних людей.Кожна людина цікава по своєму.В усіх різний характер,різні звички.Та найголовніше що є в людині це її серце.І хоч в усіх людей серце бється однаково,це ще не означає що наші серця теж однакові.Хтось тягнеться до зла,а хтось до добра.Тому серце це важлива річ адже воно зберігає любов до рідних,любов до батьківщини.Ось наприклад,головна героїня в "Думі про Марусю Богуславку".Доля Марусі була трагічною,але серце і душа належали рідному краю і народові,і вона не втрачала можливості до людям хоч як би вони до неї не ставилися.
ответ:Казка Б. Лепкого «Мишка», за словами самого автора, написана для дітей і дорослих. Чому ж? Адже найчастіше казки пишуть для малих дітей, які вірять у дива та чари… На мій погляд, у казці «Мишка» автор піднімає дуже серйозні питання, які хвилюють не лише дітей, але й дорослих.
Автор показує нам мишку, яка живе у багатій сільській хаті, не знаючи горя. Війна, яка принесла стільки горя, навіть потішає господаря – саме завдяки їй він заробляє. Мишка розповідає своїм міським сестрам, як господар торгує салом, борошном і молоком, як складає гроші до скрині і радіє чужому горю.
Навіть мишка, чарівний персонаж, вражена бездушністю своїх господарів. Особливо вразило її те, що господиня не дала стакану молока бідній жінці, яка прийшла попросити його для своєї безнадійно хворої дитини. Господиня казала, що корови майже не дають молока, а мишка знала, що це не так, адже молоко, як і інші харчі, господарі продавали.
Саме тоді у голові мишки народилася думка помститися своїм скупим господарям: вона з мишенятами перетрощила всі гроші в скрині, зароблені нечесним шляхом на чужих сльозах. Коли господар відкрив скриню і побачив, що грошей немає, він страшенно розлютився. Шкода, що він так і не зрозумів, за що йому це покарання. Адже люди, подібні до господарів мишки, просто не здатні до розуміння чужого горя і чужих проблем, вони користуються ними, щоб збагатитися, і це вражає.
Мені здається, що у всі часи будуть такі люди. Адже були ж вони під час війни, під час голоду також були ті, хто скупляв речі за безцінь, за харчі, а люди несли останнє, щоб урятувати від голодної смерті своїх дітей… Такі люди – це ганьба нашого народу, вони не мають права зватися людьми!
Та все ж, мені здається, такі люди, як господарі мишки, все одно не збудують щастя на горі інших. Недарма ж автор показав нам, що гроші потрощила мишка – тобто, розплата за їхні ганебні вчинки їх настигла. Сам це і є справедливість. Не можна будувати своє щастя на нещасті інших: їхні сльози і біль не залишаться безкарними. Людина має бути гуманною, допомагати іншим, адже саме на цьому побудований наш світ. а якщо кожен буде намагатися скористатися іншим, то яким тоді стане наш світ? і якщо ви намагаєтесь покращити своє життя за чийсь рахунок, то запитайте в себе, чи хотіли б ви, щоб так вчинили з вами? Адже помінятися місцями у такій ситуації дуже просто! Для того, щоб цього не сталося, не варто намагатися побудувати щастя на нещасті інших, краще до їм стати щасливими, і тоді вони до у цьому вам!