1917 р. він перейшов у розпорядження полковника Мішковського, котрий під час встановлення гетьманської влади в Україні став керівником оперативного відділу Генерального штабу (побачене в цей час потім відбивалось і на творчості Є. Маланюка).
У 1920р. разом з Армією УНР (Української Народної Республіки) Є. Маланюк емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин. У 1922 р. він разом з Ю. Дараганом заснував журнал «Веселка». Наступного року він закінчив Подєбрадську академію в Чехо-Словаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі. У 1925р. у Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос», у 1926р. у Гамбурзі вийшла книжка «Гербарій». 1929р. — Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк».
Протягом" 1930—1939 pp. у Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна»г «Перстень Полікрата».
У 1945р. Є. Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу МУРу (Мистецький український рух), 1949 р. — переїхав до США.
У 1951 —1966 pp. вийшли його твори: збірки «Влада» (Філадельфія, 1951); «Поезії в одному томі» (Нью-Йорк, 1954); «Остання весна» (Нью-Йорк, 1959); «Серпень» (Нью-Йорк, 1964); поема «П'ята симфонія» (Нью-Йорк, 1953), два томи
есеїстики: «Книги Торонто, 1962. Т. 1; Торонто, 1966. Т. 2).
У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників «Слово».
16 лютого 1968 р. письменник помер у передмісті Нью-Йорка.
Родители стараются одеть, обуть, накормить своих детей, выполняют все их капризы. Но в суете повседневной жизни они не находят свободного времени, чтобы провести со своими детьми свободное время, чтобы пообщаться с ними. Об этом они забывают, а ведь это так важно. У каждого ребенка есть свои проблемы, с которыми ему сложно справиться, и о которых он часто боится признаться. В хорошей семье нужно делиться со своими проблемами с родителями, и решать эти проблемы вся семья должна вместе. Вот такую семью можно назвать хорошей, где каждый готов заступиться за другого и ему.
Но к сожалению, хороших семей мало, родители совсем не проводят время со своими детьми, о воспитании они иногда забывают. Если родители часто ругаются, то это видят дети, которые впитывают в себя весь этот негатив. Они подрастают, и потом не знают как создать свою полноценную семь, им никто не объяснял, они этого не видели и не понимают, что значит жить в любви и согласии.