Успіх - досить суб'єктивне поняття. Кожна людина по-своєму розуміє його. Для когось успіх - це кар'єра. Для когось - щастя в сім'ї, здоров'я близьких людей. Раніше мені здавалося, що успіх - щось швидкоплинне, сьогодні він є, а завтра немає.
Тепер я вважаю, що в даному випадку ми говоримо про везіння. Воно короткочасне, приходить, з мого досвіду, тільки в ті моменти, коли його зовсім не чекаєш. Ну, або в критичних ситуаціях, коли раптом відбувається щось і все закінчується добре.
Багато хто думає, що везіння - подарунок долі. Воно буквально падає на вас, його неможливо передбачити. Є такі, хто вірить у магічну сутність цього поняття - за до певних дій або заклинань її можна викликати. Ще одна думка з цього приводу - божественне походження везіння (його посилають небеса людям за хороші та праведні вчинки). Скільки людей, стільки думок.
Але що ж тоді успіх? Для нього потрібно працювати наполегливо, ставити перед собою завдання. Везіння може бути у вигляді несподіваної спадщини - далекі родичі залишили вам мільйони. А от, коли ви довго працювали, недосипали, вимоталися та заробили мільйони, це успіх.
Важко визначити межі успіху. Людина все життя працювала на маленькому підприємстві. Середній дохід, стандартна квартира, сім'я. У його розумінні він успішний – йому всього вистачає. Інший заробляє мільйони, але хоче мільярди. Він вважає себе неуспішним. Сподіваюся , що я незабаром визначуся для себе - що вважати успіхом. Життя покаже.
Объяснение:
извините, что так мало
Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають.
Цікаві факти про Тараса Шевченка
Дата народження — Ср 09 Березня 1814 р.
Знак зодіаку — РИБИ
Дата смерті — Нд 10 Березня 1861 р.
На момент смерті було — 47 р.
Пишучи поему «Катерина», Т. Шевченко питав у І. Сошенка:
— А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде?
— Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! — гримає на нього Сошенко. — Чом ти діла не робиш?
Під «ділом» Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався:
— А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? — і доповнював: — А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом.
Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом.
— Я їм, — каже, — те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою.
Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському.
— Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! — та з тим і пішов.
Відтоді він у Скоропадського не бував.
НОВИЙ ЖУПАН
Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому.
Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало.
— Як? Який жупан?
— Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас.
— Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався?
— Аякже.
Шевченко віддав гроші і заспокоївся.