...а саме опис справжньої української дівчини. Ім'я, зовнішність, вдача — особливо передають народне уявлення про красу та позитивні риси характеру. Автор використав безліч зменшувально-пестливої лексики для того, щоб показати її вроду. Надзвичайно поетично описує Квітка народні обряди: сватання, весілля, похорон дівчини-нареченої.
Широке використання побутового матеріалу, постійне звернення до народної творчості надають повісті національного колориту, внаслідок чого "Маруся" стала для інших народів відкриттям нового мальовничого краю та його доброго, працьовитого й волелюбного народу.
Загалом, поезія Маланюка мала сувору інтонацію, бо дикція вимагала стрункого, твердого, карбованого вірша. Саме тому його назвали «імператором залізних строф»
Є. Маланюк вважав, що поет, людина мистецтва — єдиний, хто може розбудити душі співвітчизників, донести до суспільства певні ідеї, вірування, прагнення. Він не дозволяв собі занепадати духом, схилятися під тиском обставин, заклик бути незламним у своїх поглядах та діях він вклав у свої поетичні рядки:
Ні-ні, міцнись. Хай тягне сум додолу —
Крилатий дух напружується ввись.
Дай краплю крови кожному глаголу.
Молись. Чини. Міцнися і кріпись.
Значну частину творчості поета становить поезія, присвячена Батьківщині. Євген Маланюк був змушений емігрувати з України, тодішньої УРСР, взагалі його життя складалося непросто. Але за жодних обставин образ рідної землі, Степової Еллади, як називав Україну митець, не зникав у серці Є. Маланюка, не зникав цей образ і з творів «імператора залізних строф» . Хоча часто, ображений несправедливістю життя та системи, повний болю та розпуки, Є. Маланюк називав Україну Чорною Елладою, порівнював її з різними подібними жіночими образами світової міфології та літератури, що нібито не можуть до власним синам, захистити їх та себе від зовнішнього ворога..
Объяснение: