Відповідь:
З інтернету: Прометей — титан, могутній герой давньогрецьких міфів. Його образ та ім’я набули поширення в європейських літературах і фразеологізмах вши людей, які не знали вогню і були безпорадні у боротьбі з природними стихіями, Прометей викрав у богів полум’я і передав його смертним. За це верховний бог засудив титана на страшну муку: його прикували до скелі у Кавказьких горах, і щодня велетенський орел шматував тіло і викльовував печінку. Уночі рани загоювались, і на ранок тіло було готове до нових мук. Згодом могутній Геракл звільнив страдника за наказом Зевса, захопленого витримкою і мужністю Прометея.
Прометеїв вогонь – прагнення до досягнення високої та благородної мети (незгасаюче внутрішнє прагнення в досягненні чого-небудь).
Відповідно: Прометей Вогню - це людина з високими моральними принципами, яка прагне до благородної мети, загального благоденства.
Пояснення:
Объяснение:
Доки будемо жити в громадськім порядку — доти ніяка ворожа сила не переможе нас». Ці слова сказав головний герой повісті Івана Франка «Захар Беркут». Він давно переконався, що людина сама, без громади, слабка і безпорадна. Нічого людина сама не вдіє. Тому ці слова звучать заповітом нащадкам.
Читаючи твір І. Франка, кожний захоплюється тухольцями, їх непереможним духом, вірністю, патріотизмом. Проблема патріотизму була, є і завжди буде актуальною. І захист Вітчизни — це священний обов'язок кожногогромадянина.
В образі Захара втілені мудрість, мрії і прагнення цілого народу. Думаю, цією повістю І. Франко хотів сказати, що загарбник, який би численний він не був, буде знищений. Автор закликає свій народ до єдності й утверджує думку: народ непереможний доти, доки він згуртований. Ця повість учить любити свій народ, свою країну, яка зазнала стільки незгод у минулому, вірно їй служити, цінувати єдність і згуртованість.
Я вважаю що, автор вчить нас бути гідними нащадками славного патріота і волелюбця Захара Беркута.
Катерина – особистість з яскраво окресленими індивідуальними рисами характеру. Вона не така сильна натура, як Ганна. Для неї в житті головним було лише кохання та честь, віра в кохану людину , заради цього вона терпіла всі свої біди й поневіряння. Втративши сенс свого буття, вона не бачить іншого шляху, навіть син не стримує її від чергового гріха – самогубства . Ганна зосереджується на любові до дитини. Вона самозрікається в ім’я сина, любов до нього перемагає все інше. Їй властивий “тихий героїзм”. Наймичка натура цільна і, у певному розумінні, ідеальна й індивідуалізована. Вона ”безвинна” жертва суспільних обставин, що спокутує все життя свій гріх.