Холериків характеризує висока нервово-психічна активність, енергійність, поривчатість рухів та дій. Вони пристрасні, але неврівноважені. Схильні до змін настрою. Мають сильну нервову систему.
В українській літературі можна гати такі приклади:
Мотря Довбишівна, "Кайдашева сім'я" І. С. Нечуй-Левицького.
"В лиці, в очах було розлите . щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю", - авторський опис Мотрі.
"По обіді Мотря почала мити горшки та миски. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горщка. Горщик завищав під ножем, наче цуценя.
— Не шкреби, дочко, ножем, бо в мене неначе хто в голові скромадить, — сказала Кайдашиха.
— А як же його шкребти, щоб не було чуть! — не видержала Мотря й підняла свій твердий голос.
— Не дуже дави ножем, моє серденько любе, то горщик не буде скавучать, наче собака, що зав'язла в тину.
Мотря замовкла й кинула ніж на лаву", - приклад імпульсивності Мотрі.
Іншим припладом може слугувати Степан Радченко, "Місто" В. І. Підмогильний.
"Степан несміливо увійшов і поклав у кутку свої клунки. Нахиляючись, він крізь щілину між дошками побачив своїх сусідів за перегородкою — пару корів, що спокійно ремиґали коло ясел. Хлів — ось де він має жити! Як тварюка, як справжнє бидло! Він відчув, як шпарко кинулось його серце і кров линула до обличчя. Випроставшись, він був червоний і зневажений", - приклад емоційності Степана.
Відповідь:
У творі немає опису донецького базару. Є опис базару рідного містечка чи станції Климка. І цей опис як згадка хлопця про довоєнне мирне життя. А тому різко контрастує з описом базару у Словʼянську під час війни.
Для Климка базар у рідному містечку – це в першу чергу згадка про діда Бочонка, який працював аптекарем і «цілими днями, навіть у неділю, просиджував у висілковій аптеці коло базару..». І базаром цим дід Бочонок любив прогулюватися не заради торгу, тому що він «ніколи не купував, а лише весело перемовлявся з базаровими і реготав басом..». А сам Климко «біжачи вранці до школи повз базар,… частенько завертав у ряди заради того, щоб походити хвостиком за Бочонком і послухати оті його таємничі слова…». І у памʼяті хлопця базар закарбувався «гомінким« і « велелюдним».
Зовсім іншим постає перед ним базар у Словʼянську. «Він починався старцями, що густо сиділи й стояли попід вицвілим зеленим парканом. Були тут зрячі й сліпі, безногі, безрукі, старі й молоді.. За сірими, вицвілими на сонці прилавками сиділи і стояли жінки і дідусі й неголосно, сторожко озираючись на всі боки, при до своїх товарів….Люди торгувалися не весело, як було до війни, а з якоюсь похмурою настирливістю, наче бороли один одного і ніяк не могли побороти». Коли ж базарні ряди скінчилися, то далі йшло «засмічене токовисько, а за ним, коло магазинів з потрощеними вітринами, стояли люди з тачками». І базар цей був не веселий, тому що саме на базарі проводили облави на молодь. «В рядах принишкли, і від цієї тиші, що настала враз, одрубом, на майдані зробилося моторошно-похмуро… поповзло не знайоме Климкові слово: "Облава!.. Облава!.." Сіра людська хвиля з розпачливим криком накотилася на паркан…».
Пояснення: