Відповідь:
Релігія - це певна система поглядів, які визначають духовну діяльність людини, її життєві пріоритети, моральні цінності.
В основі кожного релігійного вчення лежить поняття віри, яка повинна бути беззастережною. Віра допомагає людині знайти свій ідеал, протистояти життєвим негараздам, самовдосконалюватись. Вона дозволяє не втратити бажання творити добро, любити, не деградувати морально навіть тоді, коли обставини зовсім несприятливі.
Якщо релігійні погляди не набувають фанатичного забарвлення, вони сприяють встановленню толерантних, справедливих, шанобливих стосунків і могли би призвести до створення ідеального суспільства, якби ними керувалися всі без винятку. Чи задумувалися ви над змістом фрази: "І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, – підстав йому й другу"? Вона здається нераціональною лише на перший погляд. Якби всі діяли за таким принципом, у світі не стало б тих, хто першим дасть ляпаса, а отже, зникли б ворожнеча й агресія.
Підсумовуючи все сказане, робимо висновок : релігія - це пошук свого шляху і внутрішнього стрижня.
Пояснення:
Війна. Яке страшне слово. Війна – це горе і страх. Війна – це розруха і смерть. Летять роки…Все більше часу віддаляє нас від Великої Перемоги. Все менше залишається людей, які здобули цю Перемогу. І тим дорожче для нас стають спогади ветеранів, дітей , які народились під час війни.
Я розповім про свого дідуся Кондратенко Василя Матвійовича, який під час Великої Вітчизняної війни був дитиною. Коли у 1941 році почалася війна, дідусеві було одинадцять років. З його розповідей я зрозуміла, що під час війни він і всі діти допомагали дорослим, бо свято вірили, що це до перемогти.
Коли у 1941 році до села Гусарівки прийшли німецькі загарбники, вони грабували людей. Діти, жінки, старі ховалися в погребах під час бомбардування. Бо на території села теж проходили бої. За розповідями дідуся, до війни село було досить великим – 1500 дворів і 2 школи. Коли почалася війна, дідусь закінчив 3 класи і не мав більше змоги ходити до школи, гратися з однолітками. Війна забрала дитинство, діти стали дорослішими і відповідальнішими за свою сім’ю. Батька та старшого брата мого дідуся призвали до лав Радянської Армії і він залишився єдиною опорою у родині.
Звісно, в розпал безжальної війни тих, хто вижив, евакуювали в інші села, подалі від фронту. Односельчан евакуювали в хутір «8 березня», що знаходився біля села Княжівка. Дідусь з сім’єю жив в одній з хат на хуторі. Його мама і сестра ходили заробляти і інші села, а дідусь глядів дитину хазяйки за шматок хліба.
В 1943 році дідусь отримав легке поранення(вони разом із товаришем підірвались на міні), але, на щастя, все обійшлось. В цьому ж році село Гусарівка стало вільним.
1949 році працював трактористом, а в 60 – тих вийшов на пенсію.
Зараз дідусь вже старий, але й тепер не сидить без діла. Він пережив в юному віці війну й знає ціну шматочка хліба. Я пишаюся своїм дідусем!
Объяснение:
перевод
Объяснение:
//÷8*$!\#\\×$*$#\#$:$÷$\÷:0