До ть будь-ласка визначити тему та ідею цього вірша. Вірш називається "Сон". Землі приснився сон, що я по ній ходив, Одного разу народившись чудом.

І жив, і сподівався, і любив,

І вірив, як усі довкола люди.

Земля мене носила на руках,

Гойдала на колоссі і на травах,

Підносила до птаха, при зірках

Продовжувати рід давала право.

Земля мене любила, як дитя,

Солодкими нектарами поїла,

І я повірив у нетлінь життя,

Окриливши безсмертним духом тіло.

Перемагав я горе і біду,

Вбивав потворне, стверджував прекрасне.

Я думав, що, злетівши, не впаду,

Я думав, що, розцвівши, не погасну.

Хіба це неможливо – вічно жить?

У Всесвіту ж і днів, і літ без ліку.

Та… втративши мого снування нить,

Земля прокинулась, а я заснув навіки.

👇

Ответ:

невидома

06.01.2022

Объяснение:

Тема «Сон»: зображення загарбницької політики російського самодержавства і прогнилої дворянської моралі.

Ідея «Сон»: засудження аморальності й паразитизму російського самодержавства, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності, пристрасне заперечення національного і соціального гноблення народів.

4,5(73 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

angelina453

06.01.2022

Вірші – вони і матеріалізована скорбота, і безжурна радість, зважаючи на те, нащо ти видобуваєш із піхов той двобічний меч? Перші поетичні твори – звісно, під впливом Тараса Шевченка – Микола Вороний склав у юності, ще навчаючись у Харківському реальному училищі, а ось друкуватися “амбасадор європейської поезії в Україні” почав лише у 1893 р. Першим опублікованим віршом стала в львівському часописі “Зоря” мініатюра “Дівчина” (“Не журись, дівчино”), створена в народнопісенній манері й присвячена активістці київського літературного гуртка “Плеяда” Людмилі Старицькій, доньці Михайла Старицького та племінниці Миколи Лисенка. Той зразок інтимної лірики відомий тепер виключно літературознавцям.

4,7(98 оценок)

Ответ:

dimabahov33

06.01.2022

У поемі “Іван Вишенський” духовна реальність безсумнівна. Утілена вона в образі головного персонажа, реального Івана Вишенського, який сприяв авторові в “подоланні… «злого духу», випручуванні з… чіпких лап раціонального прагматизму…” (О. Баган). Він своїми потужними “духовними струменями” (вислів І. Франка) зумовлював і принципи зображення дійсності. Одразу зазначимо, що стильова належність поеми й до сьогодні залишається проблематичною. І. Бетко, наприклад, акцентувала на неможливості розгляду поем І. Франка з “реалізмоцентричних позицій”.
Ольга Куца, д. філол. н., проф. кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Постановка наукової проблеми та її значення. Поема Івана Франка “Іван Вишенський” (1900) розширювала “духовий простір” української літератури, ілюструвала стривоженість автора вічними питаннями буття, поставала “власною духовою сповіддю і сповіддю душі, розіп’ятої на перехресті епохи” [9, 243]. Дослідників цікавили насамперед світоглядні засади цієї “розкішної річи” (В. Самійленко). Д. Донцов, наприклад, писав, що в час “Івана Вишенського” І. Франко, балансуючи між вірою та раціоналізмом, так і не збагнув “високого аскетизму” Середньовіччя. К. Чехович зазначав, що автор поеми в 1900 р. ще не вірив “в об’єктивну вартість і вплив молитви”. Сучасна дослідниця Я. Мельник, з’ясовуючи деякі “темні місця” поеми, розглядає “феномен містичного фіналу «Івана Вишенського» як свідчення самозаперечення автора його rасіо” [8, 201]. Загалом же в поемі неможливо було приховати, за Є. Сверстюком, “духового змісту, який є головним”. Уже ці висловлювання дають деякі підстави розглядати “Івана Вишенського” в руслі духовного реалізму.

Читайте також: Постать Івана Вишенського крізь призму етико-антропологічної концепції Івана Франка

Мета статті полягає в дослідженні визначальних рис духовного реалізму – як трансісторичного творчого принципу – в поемі І. Франка.

За методологічними засадами В. Захарова, О. Любомудрова, І. Єсаулова, М. Дунаєва й інших, суть духовного реалізму полягає в художньому освоєнні духовної реальності. “Духовний” тут − це “строго християнська духовність як якість тієї сфери особистості, яка спрямовує її до Бога, відповідає за її зв’язок із трансцендентним началом” [7, 39]. Зрозуміло, що духовний реалізм є явищем іншого семантичного ряду, ніж, наприклад, сентименталізм, романтизм чи реалізм: “йдеться про трансісторичний творчий принцип, який проявляється в літературі й мистецтві християнського типу культури” [5].

У поемі “Іван Вишенський” духовна реальність безсумнівна. Утілена вона в образі головного персонажа, реального Івана Вишенського, який сприяв авторові в “подоланні… «злого духу», випручуванні з… чіпких лап раціонального прагматизму…” (О. Баган). Він своїми потужними “духовними струменями” (вислів І. Франка) зумовлював і принципи зображення дійсності. Одразу зазначимо, що стильова належність поеми й до сьогодні залишається проблематичною. І. Бетко, наприклад, акцентувала на неможливості розгляду поем І. Франка з “реалізмоцентричних позицій”. На “стилістичну двоплановість” їх указував А. Скоць. Т. Гундорова підкреслювала, що поема “Іван Вишенський” пронизана “новою, неоромантично-символічною образністю”. Ю. Бойко писав, що в пошуках “нової літературної дійсності” виявилася “перспективнішою” саме поема “Іван Вишенський”, у якій “використано імпресіоністичну техніку, але лише як літературну техніку, на службі розкриття психологічних борсань суворого українського аскета з Атону” [2, 130].

4,6(28 оценок)

Это интересно:

Компьютеры-и-электроника

14.08.2022

Как поставить пароль на Google Chrome: простое решение для защиты вашей конфиденциальной информации...

Транспорт

22.10.2022

Как правильно промыть радиатор отопителя автомобиля?...

Компьютеры-и-электроника

10.06.2020

Как узнать, что ваше текстовое сообщение прочитано (на iPhone/iPad)...

Кулинария-и-гостеприимство