людина дістає від природи все, що їй потрібно для життя: тепло, повітря, воду, їжу, одяг, житло. вона вивчає природу, щоб уміти використовувати її багатства. до польоту птаха, людина зробила літак. за зразками природи побудовано мости, човни, землерийні машини. природа захоплює нас своєю неповторні красою. ти милуєшся квітучим кущем, польотом метелика, співом а знаєш ти, що зелений колір знімає втому, заспокоює людину? природа зміцнює наше здоров'я. загартовують, наприклад, ігри на свіжому повітрі купання в річці, морі, прогулянки до лісу в у пори року. любов до природи, турбота про ні робить людей добрішими. вивчаючи природу, ти відкриваєш для себе щось нове: гусінь схожа на сучок, метелик -на квіточку, горобчик стрибає по землі голуб — у народі є звичай: народжується дівчинка — садять калину, а хлопчик — дуба. щоб рослі дівчинка красивою, як калина, а хлопчик — сильним, як дуб. природа — непрочитана книжка. учись її читати! шануй природу!
аллегория — художественное обособление посторонних понятий с конкретных представлений. религия, любовь, душа, справедливость, раздор, слава, война, мир, весна, лето, осень, зима, смерть и т. д. изображаются и представляются как живые существа. прилагаемые этим живым существам качества и наружность заимствуются от поступков и следствий того, что соответствует заключённому в этих понятиях обособлению, например, обособление боя и войны обозначается посредством военных орудий, времён года — с соответствующих им цветов, плодов или же занятий, беспристрастность — посредством весов и повязки на глазах, смерть — посредством клепсидры и косы.
В оповіданні О. Стороженка "Скарб", автор дуже цікаво розповідає про особливості пошуку скарбу, намагаючись звернути увагу читача на його символічне (приховане значення). Що ж таке скарб? Що він символізує? Чи щасливий Павлусь?
Скарбом для кожного є його щасливе життя. Отже, кожному надається право вибору щасливого шляху. Упродовж життя люди шукають свій скарб – щастя.
Автор висміює людину, котра нічого не зробила у своєму житті доброго, прожила марно й безцільно. І цією людиною є Павлуся. Яким було життя головного героя Павла: спить на перині, на печі, у просі, у садку під грушею. Тому його лінія життя рівна, без подій, без роботи, без інтересів, без друзів, без мети.
Був він щасливий? Хоч і таланило в усьому Павлусеві, але його щастя я б, наприклад, не захотів...