Найбільшої популярності в українському письменництві початку 60-х років XIX століття набули твори Марка Вовчка. Це ім’я довгий час було якимось загадковим псевдонімом, що його, зі слів Куліша, приписували звичайно подружжю Марковичів — Опанасу й Марії. Тільки недавніми часами, дякуючи В. Доманицькому, що опублікував дуже цікавий матеріал і по-лицарськи виступив на оборону авторства Марії Марковичевої (1834-1907 рр.), авторство Марії Маркович (Вовчок-Вілінської) доведено напевне.
Прості за своєю будовою, правдиві й щирі у кожнім своїм слові, оповідання й повісті письменниці про страждання уярмлених поміщиками-кріпосниками селян, до того ж написані звичною для них мовою, були сприйняті як свіжий подих у літературі. Твори Марка Вовчка отримали високу оцінку критиків та її колег-письменників.
Зокрема, високо оцінив твори письменниці Тарас Григорович Шевченко. Коли Тургенєв запитав Тараса Григоровича: «Якого автора мені слід читати, щоб швидше вивчити українську мову? » — він гаряче відповів: «Марка Вовчка! Він один володіє нашою мовою!» В українській літературі того часу Марко Вовчок була найближчою, якщо не єдиною наступницею Шевченка. Ось чому він називає її своєю донею, своєю зіронькою, своєю молодою силою.
Українські твори Марка Вовчка — де новаторські твори. Глибокі вони за змістом, прекрасні за формою і мовою. У них ожила душа нації і голосно запротестувала проти неправди, неволі, пониження людської і національної гідності. Ці твори, як добре відомо, остаточно стали причиною пробудження українців як нації, знищення кріпацтва в тюремній царській Росії. Так, Марко Вовчок назавжди залишилась гідною «донею» свого «хрещеного батька» Т. Г. Шевченка.
Хвилюючі, правдиві картини народного життя за умов кріпацтва, талановито змальовані Марком Вовчком в «Народних оповіданнях», зокрема у повісті «Інститутка», справили сильне враження на багатьох передових людей того часу. Саме тому вони виявили жвавий інтерес до творчості письменниці і велику повагу до неї. Відомий, наприклад, такий промовистий факт. Коли одного разу письменниця попросила Т. Шевченка «поправити що-небудь» у її творі, поет схвильовано відповів: «Як можна до цього торкатися! Це для самого мене джерело істини і краси».
Справді, у творах Марка Вовчка відчувається незвичайна лагідність у ставленні до простих людей, щирість, хвилююча задушевність, ніжність, чутливість і навіть покірність в передачі ставлення дітей до батьків, молодших до старших. І тому її називали у свій час «кротким пророком», намагаючись таким чином висловити всю специфічність прози цієї талановитої жінки-письменниці, яка творила під чоловічим псевдонімом, бо у ті часи в літературі було дуже мало жінок-митців, а отже, важче було утвердитися. Однак твори Марка Вовчка — це все-таки суто жіночий погляд на життя, з усією жіночою задушевністю, чутливістю, проникливістю. І цей жіночий погляд відображає саму сутність прози письменниці, її відмінність від творів інших письменників.
Виразне антикріпосницьке спрямування оповідань письменниці ніколи не виявляється занадто прямолінійно, в оголеній формі, як ідейна тенденція автора, а логічно випливає з усієї, достатньо багатої системи художніх образів і засобів — простих, ясних, яскравих і дохідливих, близьких своїм духом і характером до народно-поетичних.
Як правило, у творах Марка Вовчка розповідь йде від першої особи, що надає їм надзвичайної проникливості й глибини. І кожен оповідач у творах письменниці — це не випадкова особа, а високохудожнє уособлення типового для тогочасних умов представника народу, який виступає здебільшого не в ролі стороннього свідка, а як активний виразник народних поглядів на описувані події і явища. Саме тому її твори сприймаються читачами з цілковитою безпосередністю. Правдиві, хвилюючі історії з народного життя, про які просто, задушевно, з глибоким переживанням і чарівною наївністю розповідають самі їх учасники або свідки, вражають читачів настільки сильно, як вражає їх щось безпосередньо почуте чи побачене.
У той же час твори Марка Вовчка — це цілком оригінальні, високомистецькі літературні твори, які могли з’явитися тільки як наслідок глибокого всебічного знання письменницею народного життя, у процесі великої творчої праці.
алізовується вміння будувати сюжет.
Повість «Інститутка» стала вершиною «Народних оповідань» Марка Вовчка, справжнім досягненням її творчості. Цей твір ніби увібрав у себе всі особливості стилю письменниці, подав читачеві яскраві типи характерів, глибоко правдивих і тонко психологічно представлених. Ми захоплюємося цим твором і співчуваємо його героїні, відчуваючи себе ніби гачами описуваних подій, хоч відбувалися вони так давно.
100 000 вот это ответ Это ответ правильно