Тема: зображення змін у природі внаслідок дощу, який її оновив і омолодив. Ідея: уславлення дощу як життєдайної, цілющої сили. Основна думка: необхідність дощу як головної умови для розвитку природи.
Метафори: «дощ полив», «струшується сад», «розсипана квасолька доганяє», «все блищить», дідок блискавки визбирує в траві. • Порівняння: «струшується сад, як парасолька»; сад як парасолька. • Епітети: «порожній шлях», «мокрі ниви», день полив’яний, дідок старесенький кропив’яний
У незнайомому лісі Уперше в житті Сашко був у справжньому лісі. Переважали тут сосни. Високі, стрункі, жовтокорі, вони змикалися вгорі рясним гіл-лям. Сашко змалку відрізняв сосну від ялини. Принесе, бувало, мати під Новий рік невеличку пишну сосну, прикрасить блискучими кулька-ми, обвішає цукерками і каже: «Оце тобі, Саш-ку, ялинка. Грайся, друзів запроси». Та хлопець добре знає, що це сосна. Ялинка акуратніша, стрункіша, у неї короткі голочки, а в сосни довгі, звисають китицями. Ось хоровод струнких берізок. Вони, як ті шестикласниці на перерві, збіглися пошепотіти. А що то за деревце таке кремезненьке на га-лявині? Наче клен, проте листя трохи інакше ви-різьблене, округліше.У лісі духмяно пахло хвоєю і різнотрав’ям, було вогкувато, навіть задушливо. Часом, коли ліс густішав і юного мандрівника щільною сті-ною обступали де-рева, його проймав легенький острах. І знов аж по-темніло в лісі – так густо зійшлися де-рева. Чутливі вуха заполонив багатого-лосий хор лісового птаства. Дивно, але раніше Сашко не помічав пташиного гомону. Скрекоче сорока, кує зозуля, а шпак старається за цілий колектив: він уміє і по-жаб’ячому, і навіть по-солов’їному... Птахи плакали й реготали, схлипували, свистіли, зітха-ли (За К.Світличним).
Якось я вийщла погуляти в ліс з відти вискочив лісовичок такий маленький і зовсім зарошший він показав мені своє володіння та ми відправилися до його дочки яблуньки щедра вона дала нам урожаю,далі ми пішло до сестри лісовичка дивної верби там в дуплі жила його сестра лісиха,коли ми заглянули в дупло звідти вискочила білка та запросила нас в свій дім,звісно туди я не вліз,потім мені лісовик сказав що та руда була лісовихи прислужниця,ми відправилися до батька лісовика доброго та старого столітнього дуба який сховав нас у своїх вітях від дощика я подякував за таку екскурсію та пішов додому ,більше я в ліс неходив і гриби ті не їв.
СНИЗУ
Объяснение:
Автор – Ліна Костенко Жанр – пейзажна лірика
Тема: зображення змін у природі внаслідок дощу, який її оновив і омолодив. Ідея: уславлення дощу як життєдайної, цілющої сили. Основна думка: необхідність дощу як головної умови для розвитку природи.
Метафори: «дощ полив», «струшується сад», «розсипана квасолька доганяє», «все блищить», дідок блискавки визбирує в траві. • Порівняння: «струшується сад, як парасолька»; сад як парасолька. • Епітети: «порожній шлях», «мокрі ниви», день полив’яний, дідок старесенький кропив’яний