Головний герой твору, хлопчик Климко, що недавно закінчив початкову школу, залишається сам на сам зі всіма труднощами дорослого життя: ні домівки, ні близьких. Попри всі злигодні він не впав духом, не огрубів і не очерствів душею. З товаришем Зульфатом Климко піклується про вчительку Наталію Миколаївну та її дитину. Хлопець вирушає у далекий Слов'янськ, аби роздобути солі. Побачивши радянського військовополоненого, за яким фашисти, Климко, забувши про небезпеку, показує, куди втікати. Тут і скосила його автоматна черга. "А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль..."
Объяснение:
Худорлява і вертлява, на папір біжить у справах, закарлючки полишає, — у пеналі спочиває. (Ручка)
Олівці Петрусь узяв, швидко щось намалював. Хоч крути, а хоч верти, має тільки три кути.(Трикутник)
Він про осінь сповіщає, малюків у клас скликає: — Вже минулось тепле літо, то ж пора за парти, діти! (Шкільний дзвінок)
Настрибався зайчик вволю, білий слід лишав по полю. Ми за ним гали, слово "мама" прочитали (Крейда)
То в клітинку, то в лінійку,
Написати тут зумій-но,
Й малювати дещо зможеш,
Називаюся я … (зошит).
Чи в лінійку, чи в клітинку
Чистим був, та за хвилинку
Мерехтить від цифр і літер…
Здогадались, що це, діти?
Ручці він говорить
Це шкільний учнівський…………(зошит)
Її шанує кожен.
Вона повідать може
Про все на світі білім
І дорослому і дітям…
До знань веде доріжка,
Коли з тобою ………..(книжка)
Я беру в свою правицю
Із пенала помічницю
Я писати тільки вчуся.
Зосереджуся, зберуся:
Крапка… рисочка… карлючка…
Наче пишем, - я і ……….(ручка)
Джерело
Дерев’яний та довгенький,
хвостик в нього є маленький.
Як у фарби хвіст мочає —
все довкола розцвітає.
(Пензлик)
У портфелі є хатинка —
ручки там живуть, резинка,
клей, лінійка, кутники́ —
школярів помічники.
(Пенал)
загрузка