Високий на зріст, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі. Молоді, м’які волосинки, неголені вже тиждень надавали йому неохайного вигляду. Але брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він одкидав назад, як багато хто з селюків і дехто тепер з поетів… ” Математика – він чудово її знав. Про соціальні науки він навіть не думав, стільки доповідей на селі прочитано, стільки газет. Останні пуди заробленого борошна і свої маленькі червінці він віддавав учителеві і витрачав на книжки та папір. Він просиджував ночі при свічці каганця і снив формулами і логарифмами
Чи можна виправдати вбивство? Чи допустиме вбивство для захисту себе та інших? Замислитись над цими питаннями мене змусила повість Миколи Гоголя "Тарас Бульба".
Козаки на Січі були віруючими людьми, набожними, шанували християнські традиції, але чи по-божому вони вчиняли, вбиваючи інших? Звісно, в боях не було часу на глибокі роздуми, адже якщо не ти б'єш – то б'ють тебе.
Є багато різних думок щодо цієї теми. Якщо опиратися на християнську мораль, то "жодна мета не може виправдати вбивство". Вбивство недопустиме, проте захист необхідний. Інколи трапляються небезпечні для життя ситуації, коли вбивства задля захисту свого життя не уникнути. Ненавмисне вбивство як наслідок захисту — жахливе, але особисто я не вважаю його за непростимий злочин.