Роман — великий за обсягом і складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені важливі й складні суспільні процеси, всебічно і в розвитку показані численні персонажі. У романі розвивається кілька сюжетних ліній, пов’язаних з долею головних героїв. Види роману За змістом: • роман автобіографічний; • роман біографічний; • роман історичний; • роман пригодницький; • роман соціально-побутовий; • соціально-психологічний роман; • роман фантастичний; • роман філософський; • роман детективний. За будовою: • роман у віршах; • роман у новелах.
Минуло п'ять років. Кожен персонаж знайшов власну стежку в житті. Та куди б не занесла доля наших улюблених героїв, пам'ять про шалені пригоди в цирку завжди манила друзів, за сотні кілометрів об'єднувала їхні серця.
Одного разу вирішив Іван Сила на деякий час полишити свій дім, щоб разом з Мілкою податися до чудової столиці. Навіть не вірилося, що кілька років тому місто здавалося зовсім чужим та вражало величчю споруд. Нарешті потяг спинився на тому ж вокзалі. Сьогодні, як і колись, усі перехожі метушилися, кудись поспішали. Але тепер Іванові це не здалося дивним. Проте його увагу привернула метушня на площі. Річ у тім, що якийсь поліцейський упіймав чергового розбишаку. Він голосно намагався переконати малолітнього хлопчину, що крадіжка – це неприпустимо. Служник порядку продовжував:
- Послухай мене, синку, колись я також вважав, що поцупивши чужу річ можна легко підзаробити. Не чув за своїми ганебними вчинками жодної провини. Поверни власникові кишеньковий годинник. По вибачення і можеш іти своєю дорогою.
Голос, що звучав, здався Іванові дуже знайомим. Ще мить і погляд поліцейського упав на нашого силача. Іван Сила люб’язно усміхнувся. Запала тиша. Помалу люд почав розходитися, а поліцейський обняв силача. Мабуть, ви уже самі здогадалися, що це був Міха Голий.
Почалась довга душевна розмова. Друг розповів, що давно зав'язав з крадіжками. Звільнився з посади охоронця в цирку й став працювати поліцейським. Похвалився, що на новій роботі пристойна платня. У важкий час, коли намагався знайти самого себе, зустрів своє щастя. Незабаром вони одружаться. Здивований Іван намагався щось сказати. Та радісний товариш не замовкав і за на весілля.
Іван теж по друга після торжества завітати до нього в гості. Тільки тепер, Мілка, котра увесь час не втручалась у розмову, смиренно покивала головою. Поліцейський зауважив, що давно хотів після торжества відвідати дорогого приятеля, тому запропонував Піні, Пандорському, Фандіго й Ренаті приєднатися до подорожі. Іван був у захваті. А Мілка жартома пообіцяла, що приготує багато галушок, які на той час уже навчилась готувати. Усі засміялися і втрьох попрямували столичним парком, геть усіяним пахучим цвітом…
Відповідь: тільки до частини першої трилогії.
погані (на мій погляд) вчинки: підкоп під свинарник (хоч і з благородною метою будівництва метро); випустили під час лекції у клубі пугутькало, повісили на телевізійну антену старі дідові підштанники; влаштували "тореадорський виступ" з коровою; зірвали урок (наприклад, коли причепили дзвоник на шию цуценяті), під час екскурсії до Києва втекли, щоб слідкувати за Бурмилом і Книшем; ледве не попили термос з глобулусом; проігнорували підготовку до екзамену; влаштували розгардіяш на баштані,
гарні вчинки: врятували цуценя з закинутої криниці, допомагали юннатам укріплювати греблю і розчищати озерце; завжди підтримували один одного ( на баштані; Павлуша без друга відмовився їхати у табір, разом готувалися до переекзаменовки Яви); не дали Книшу зруйнувати греблю на озерці з глобулусом;
Пояснення: