«Лісова пісня» — драма-феєрія в трьох діях Лесі Українки, написана у 1911 році.
1)"…де ж є відьма в лісі?
Відьми живуть по селах…"
— Дядько Лев
2)"Хліб добрий, дівонько, а не людина."
— Дядько Лев
3)"Кохання - як вода, — плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить.
Де пал — воно кипить, а стріне холод —
стає мов камінь."
4)"Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає."
— Мавка
5)
"Добро? А може, там згорить і лихо?."
— Лукаш
6)"Чого боїшся? Дурня не боялась,
а мудрого боїшся?"
— Лукаш
ответ: В своему творі "Сон" Т.Шевченко використовує прийом "сну" (це дає можливість шевченку у своему творі переміщятися в різні куточки свту без сюжетної св`язки між німи)
Объяснение:
3 частина- у третій частині поемі ліричний герой (шевченко) переноситься до Петербергу(місту, збудованому на кістках). Перетворюючись на звичайну людину (з привида на видиму особу) він зустрічає біля палацу "землячка" дрібного чиновника,який відцурався української мови (навіть попрікав шевченку за те, що він звернувся до нього українською), (але розмовляє він більш на суржику, цим автор хотів висміяти подібних йому людей). Цей "землячок" не захотів пропускати шевченка до палацу, поки той не заплатить гроші. Але ліричний герой, просто знову перетворюється на "привида" и "пролітає" в палац. там він бачить царя та чиновників, яки всі хочуть уваги від царя ( буде то чи погляд, чи дуля в пельку). отже починається сцена "генерального мордобитія"(таковою її назвав франко). цар "виміщяє" свій гнів на першому ліпшому чиновникові(дав в морду), той розуміє що відповісти царю не може, дає в морду дрібнішому чиновникові і так далі, поки вони не почали вибігати з палацу і бити беззахисніх людей... (також саме в цій сцені дуже сильній критиці піддалася цариця).
далі в поемі ліричний герой висловлює свої саркастичні коментарі щодо царів ( петра 1 та катерина 2) які зруйнували запорізьку січ та запровадили кріпацтво.
кінцевим епізодом поеми є сцена де від крику царя під землю провалюється всі його прислужники, і без них він стає беззахисним і смішним.
ну і в кінці твору шевченко говорить що:
"Чудне якесь!.. таке тілько
Сниться юродивим
Та п’яницям. Не здивуйте,
Брати любі, милі,
Що не своє розказав вам,
А те, що приснилось."