І благословен я був між золотим сонцем і зеленою землею.
М. Коцюбинський
Знесилений хворобою та втомою, мріяв про відпочинок серед природи Михайло Коцюбинський. Його душі була необхідна перерва, під час якої він зміг би набратися сил для подальшої праці. Його новела "Intermezzo" розповідає про відпочинок серед чудової природи. В образі ліричного героя цього твору легко можна впізнати самого Михайла Коцюбинського.
Цей великий майстер художнього слова не писав — він творив. Його повісті, оповідання, новели — дуже яскраві твори. За кожним словом видатного українського прозаїка постає нота. Слова збираються у твір, а ноти — в мелодію. Тому Коцюбинський не просто письменник, він музикант, художник, що створив симфонію прози, в якій відчувається сила кольорів і звуків.
Життя людини... З чим тільки його не порівнювали! А у Коцюбинського, на мій погляд, життя — це якийсь великий музичний твір, мабуть, опера. Бо як же інакше можна пояснити наявність "Intermezzo", невеличкого музичного твору, що виконується між частинами опери. В перекладі з латини "Intermezzo" означає "перерва" або "перепочинок". Письменник вклав у цей музичний термін інший зміст. Хоча Intermezzo і залишається перервою, але не для настроювання скрипки, а для відпочинку душі.
Читаючи новелу, я чітко уявила собі стан ліричного героя. Хто з нас не знаходився в такому настрої, коли не хочеться нічого, крім спокою? Для того щоб позбутися роздратованості, втоми, потрібен відпочинок. Тому ліричний герой залишає місто, разом з його турботами та громадськими справами. їх замінюють ниви, жайворонок, поле, небо, "сонна вода у криниці". Щодня митець поспішає опинитися віч-на-віч з природою, красою якої він милується, силою якої напувається. Природа бере неабияку участь у розвитку сюжету. Вона супроводжує ліричного героя, гармонує з його переживаннями і думками. Коли вперше він опиняється серед природи, то чує "велику тишу". Але далі поступово з'являються різні поголоси і "тиша" зливається з "симфонією полів". Михайла Коцюбинського називають Сонцепоклонником, тому не дивує читачів те, що ліричний герой більш за все любить сонце, яке для нього є символом добра і любові. Коли митець жив у місті, він не помічав сонця, тому атмосфера на початку твору похмура. Але ось сонце з'являється у житті героя, надає іншого смислу його буттю, змінює настрій, погляди.
Давня весна (скорочено) (Українка Леся) Була весна весела, щедра, мила.
Промінням грала, сипала квітки.
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло —
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: "Весна для всіх настала.
Дарунки всім несе вона, ясна.
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна".
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки.
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Я Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)
Вірш Лесі Українки "Давня весна" автобіографічний, пов’язаний із власними переживаннями поетеси, яка мала тяжку недугу й змушена була лежати, страждати через біль. Єдина її розвага й розрада клаптик голубого неба у вікні, гілка квітучої яблуні, свіжий вітерець, що долинає крізь відчинену кватирку, та пташині співи. Усе інше додавали уява й фантазія дівчини. Та давня весна запам’яталася, як дарунок долі, бо навчила цінувати найменші радості життя, загартувала волю. к та була, що за вікном цвіла.
І благословен я був між золотим сонцем і зеленою землею.
М. Коцюбинський
Знесилений хворобою та втомою, мріяв про відпочинок серед природи Михайло Коцюбинський. Його душі була необхідна перерва, під час якої він зміг би набратися сил для подальшої праці. Його новела "Intermezzo" розповідає про відпочинок серед чудової природи. В образі ліричного героя цього твору легко можна впізнати самого Михайла Коцюбинського.
Цей великий майстер художнього слова не писав — він творив. Його повісті, оповідання, новели — дуже яскраві твори. За кожним словом видатного українського прозаїка постає нота. Слова збираються у твір, а ноти — в мелодію. Тому Коцюбинський не просто письменник, він музикант, художник, що створив симфонію прози, в якій відчувається сила кольорів і звуків.
Життя людини... З чим тільки його не порівнювали! А у Коцюбинського, на мій погляд, життя — це якийсь великий музичний твір, мабуть, опера. Бо як же інакше можна пояснити наявність "Intermezzo", невеличкого музичного твору, що виконується між частинами опери. В перекладі з латини "Intermezzo" означає "перерва" або "перепочинок". Письменник вклав у цей музичний термін інший зміст. Хоча Intermezzo і залишається перервою, але не для настроювання скрипки, а для відпочинку душі.
Читаючи новелу, я чітко уявила собі стан ліричного героя. Хто з нас не знаходився в такому настрої, коли не хочеться нічого, крім спокою? Для того щоб позбутися роздратованості, втоми, потрібен відпочинок. Тому ліричний герой залишає місто, разом з його турботами та громадськими справами. їх замінюють ниви, жайворонок, поле, небо, "сонна вода у криниці". Щодня митець поспішає опинитися віч-на-віч з природою, красою якої він милується, силою якої напувається. Природа бере неабияку участь у розвитку сюжету. Вона супроводжує ліричного героя, гармонує з його переживаннями і думками. Коли вперше він опиняється серед природи, то чує "велику тишу". Але далі поступово з'являються різні поголоси і "тиша" зливається з "симфонією полів". Михайла Коцюбинського називають Сонцепоклонником, тому не дивує читачів те, що ліричний герой більш за все любить сонце, яке для нього є символом добра і любові. Коли митець жив у місті, він не помічав сонця, тому атмосфера на початку твору похмура. Але ось сонце з'являється у житті героя, надає іншого смислу його буттю, змінює настрій, погляди.