М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

"Вірю - не вірю" ("Так чи ні") 1. У творі порушено проблеми волі, кохання, боротьби.
2. Пасма Соломіїних кіс автор порівнює з мертвими гадюками.
3. Остап був тридцятилітнім чоловіком.
4. У плавнях до Остапа підійшов собака.
5. Соломія і Остап вдало переправилися через Прут.
6. Коли чоловік ішов з дому Маріуца була доброю до Остапа.
7. Гіца відбирав у Соломії зароблені гроші
8. Болгарин не дозволив привести Остапа.
9. Уявляючи себе козаком, Остап мріяв про коня, що залишився у панській стайні.
10. Драгоман повідомив, коли повезуть Остапа.
11. Соломія вирішила відбити Остапа у турків.
12. Живою залишилася лише Соломія.

👇
Ответ:
horki1
horki1
13.05.2021

Верю. не верю. не верю другое не знаю

4,4(97 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Milanusia
Milanusia
13.05.2021
Цитатна характеристика. Додатковий матеріал.
• «...Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів».
• «...Новий тухольський боярин, недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одне пригір’я Зелеменя, ...побудував собі гарну хату...»
• «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду...»
• «Тільки мені ви затроюєте життя в тім раю».
• Максим: «Вся громада гнівна на тебе за те, що ти присвоюєш собі громадський ліс і полонину, не спитавши навіть громади, чи схоче вона на те пристати...»
• «Нічого мене не обходить ваша копа. Я тут із княжої волі і можу сам збирати копу, коли буду вважати се потрібним».
• «Зо мною, що вік звікував між князями, вдостоївся княжої похвали і нагороди за рицарські діла! Моя донька може вибирати собі жениха між найпершими і найславнішими молодцями в краю...»
• Мирослава: «Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. Нехай і так, що ми нещасливі — а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні, радше згинути нам із голоду під плотом!» «Вона бідна й не знала, як глибоко її батько був уже застряг у тім огиднім багні, як безповоротно він уже впав у безодню, так, що для нього справді не було іншого виходу, як падати глибше, аж до дна».
• З рабським ушануванням розступилися монголи перед незнайомим приїжджим, що говорив їх мовою та ще й таким певним тоном, до якого вони привикли від своїх ханів та бегадирів».
• «...Тугар Вовк у битві над Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви, зложений руськими князями. ...Боярин стояв у битві в першім ряді і при першім замішанні взятий був до неволі. Але дивним видавалось декому його швидке увільнення без окупу, хоч боярин божився, що монголи випустили його, шануючи його хоробрість. Діло було темне, а тільки те було певне, що при княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара, і сам князь не довіряв йому так, як довіряв давніше. Боярин в кінці почув тоту зміну і попросив у князя даровизни землі в Тухольщині. Не допитуючись, для чого задумав боярин покидати Галич і для чого хоче закопатись в такій лісистій пустині, та й ще з молодою дочкою, князь Данило дав йому даровизну — очевидно, рад був його позбутися».
• Максим: «Ти глянь на себе! Може, до тебе така назва борше пристане, ніж до нас. Адже до вчора ще був ти раб княжий, а нині ти вже раб великого Чінгісхана і, певно, полизав молоко, розлите по хребті коня якогось його бегадира».
• «...Зрадника, чоловіка, що потоптав сам свою честь, котрому проте ніяка честь не належиться».
• Максим: «У мне пута на руках, а в тебе на душі!»
• «Коб тільки мені по тих трупах дійти до власті й сили,— обернувся б і я лицем проти них. Але сей поганець, сей Максим,— то мені борець! А хто знає, може, й він міг би послужити до моєї цілі? Треба використати його, коли його маю в руках. Тепер, коли він у моїх руках, треба приєднати, вкоськати його трохи,— хто знає, на що ще може він пригодитися».
• Бурунда: «Псе блідолиций. Подвійний зраднику — се твоя вина! Ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо!»
• «Ще не вся надія монголів пропала. Треба користати з того, що в руках...»
• Т. Вовк — не щасливий. Батьків своїх не пам’ятає, втратив дружину, а пізніше й дочка відцуралася батька. Але в цьому Тугар Вовк сам винний. Його гордість, зарозумілість, зневажливе ставлення до народу, прагнення до влади знаходять вияв у його вчинках, перекреслюють батьківські почуття і хвилинне благородство (коли рятує життя Максимові). Тугар Вовк любить полювання, він дуже хоче кимось керувати, до того ж він — подвійний зрадник.
• Т. Вовк гірший за ворога, це зрадник, він виступив проти свого народу, пішов служити ворогам. І виправдання йому не може бути. Навіть тоді, коли Т. Вовк рятує Максима, якого хотів зарубати Бурунда, він не спокутує своєї провини перед народом.
На прикладі боярина автор засуджує зраду і підкреслює, що в першу чергу зраджують свою батьківщину багатії, а справжніми патріотами є трудящі.
4,4(71 оценок)
Ответ:
Умник0666
Умник0666
13.05.2021
Лебеді — величні й граціозні птахи. Зграя лебедів у повітрі — рідкісне за своєю красою видовище. Люди здавна шанували цих птахів як символ чистоти й шляхетності. В Ан­глії ще шістсот з лишком років тому лебедя-шипуна було ого­лошено королівським птахом. Нині англійській королеві на­лежить близько 20 тисяч лебедів.
Літають вони зі швидкістю 60—80 кілометрів на годину. Ві­домі випадки, коли літаки зіштовхувалися з лебедями і виму­шені були робити посадку. Лебеді дуже агресивні й забіякуваті птахи. Вони не терплять на своїй території нікого, крім свого шлюбного партнера та пташенят.У давні часи лебедям приписували незвичайної краси го­лос. Згідно з повір’ям, перед смертю вони співають прекрасну пісню, сповнену туги й відчаю. Та насправді лебеді не співа­ють. Вони шиплять, трублять, а доглядаючи пташенят, гар­чать, мов собаки.Крім білих, існують і чорні лебеді в Австралії та чорношиї в Південній Америці.Проте краса цих птахів ніколи не заважала людям їх вини­щувати. Тільки завдяки впровадженню нових законів птахів вдалося зберегти.Лебеді — величні й граціозні птахи. Зграя лебедів у повітрі — рідкісне за своєю красою видовище. Люди здавна шанували цих птахів як символ чистоти й шляхетності. В Ан­глії ще шістсот з лишком років тому лебедя-шипуна було ого­лошено королівським птахом. Нині англійській королеві на­лежить близько 20 тисяч лебедів.
4,6(33 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ