Релігія - це певна система поглядів, які визначають духовну діяльність людини, її життєві пріоритети, моральні цінності.
В основі кожного релігійного вчення лежить поняття віри, яка повинна бути беззастережною. Віра допомагає людині знайти свій ідеал, протистояти життєвим негараздам, самовдосконалюватись. Вона дозволяє не втратити бажання творити добро, любити, не деградувати морально навіть тоді, коли обставини зовсім несприятливі.
Якщо релігійні погляди не набувають фанатичного забарвлення, вони сприяють встановленню толерантних, справедливих, шанобливих стосунків і могли би призвести до створення ідеального суспільства, якби ними керувалися всі без винятку. Чи задумувалися ви над змістом фрази: "І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, – підстав йому й другу"? Вона здається нераціональною лише на перший погляд. Якби всі діяли за таким принципом, у світі не стало б тих, хто першим дасть ляпаса, а отже, зникли б ворожнеча й агресія.
Підсумовуючи все сказане, робимо висновок : релігія - це пошук свого шляху і внутрішнього стрижня.
Епітети «славний, молодий, голова завзята, буйне військо», пестливе слово «козаченьки», присвійний займенник «наші» пошану та любов українського народу до своїх оборонців. різко протилежні емоційним забарвленням тропи, що змальовують ворогів: вони прокляті, татарська орда порівнюється із страшним громом і чорною хмарою, яка «світ закрила». постійний епітет «велика сила» вказує на те, що татар було набагато більше, ніж козаків, проте хоробрі воїни відважно в бій, захищаючи свої землі.епітети: «славний козаче», «буйне військо», «голова завзята», «тяжке горе», «білий світ».метафори: «вкраїна плаче», «морозенко… сивим конем виграває»,«живцем серце виривали», «україна славою покрита».гіпербола: «татар велика сила». риторичні оклики: «дивись тепер, морозенку, та на свою україну! », «тяжким горем та сльозами, та кров’ю полита! ».
Від виходу друком першого видання "кобзаря" і до сьогодні про т. шевченка, його життя і геніальну творчість надруковано стільки книг, статей, досліджень не тільки в україні, айв інших країнах світу, що їх навіть не перелічити. його поезія, вірші й поеми хвилювали та хвилюють не одне покоління читачів.з поетичною спадщиною т. шевченка я почала знайомитися ще в дитячому садочку, потім стала читати шевченка в школі. вірші, поеми, хвилювали мене, викликали співчуття. серед поетичних творів особливо пам'ятними для мене є поезії, які ніби відкривають внутрішній світ митця. перш за все це поезії "думи мої, думи мої". чому поезії, а не поезія? у т. шевченка є дві поезії з такою назвою, які, на мою думку, доповнюють одна одну і свідчать про незмінність поглядів поета на творчість та її призначення.перша поезія з такою назвою написана т. шевченком 1839 року в петербурзі. уже викупили тараса з кріпацтва, уже навчався він в академії художеств, а прагнення писати не покидало митця. чи потрібно його слово, його "діти", як називає шевченко поетичні рядки своїх віршів? і для кого? т. шевченко — син свого народу, відданий син своєї вітчизни, а тому і ставить перед собою митець завдання: думи мої, думи мої,квіти мої, діти! виростав вас, доглядав вас, —де ж мені вас діти? в україну ідіть, діти! в нашу україну.служити своїм словом рідному народові й вітчизні, будити в ньому волелюбність — таке завдання поета: за степи та за могили,що на україні,серце мліло, не хотілоспівать на чужині.а в однойменному вірші 1847 року "думами" поет називає вісті з україни, без яких він не може жити па засланні. це сум за рідшім краєм: думи мої, думи моїви мої єдині,не кидайте хоч ви менепри лихій годині. "думи мої, думи мої" 1839 року — це твір-програма поета. покладена на музику, ця поезія стала гімном творчості кобзаря. коли лунає шевченкове словю під ід музики, то мені теж хочеться встати і співати, — ось така сила — сила шевченкового слова.
Відповідь:
Релігія - це певна система поглядів, які визначають духовну діяльність людини, її життєві пріоритети, моральні цінності.
В основі кожного релігійного вчення лежить поняття віри, яка повинна бути беззастережною. Віра допомагає людині знайти свій ідеал, протистояти життєвим негараздам, самовдосконалюватись. Вона дозволяє не втратити бажання творити добро, любити, не деградувати морально навіть тоді, коли обставини зовсім несприятливі.
Якщо релігійні погляди не набувають фанатичного забарвлення, вони сприяють встановленню толерантних, справедливих, шанобливих стосунків і могли би призвести до створення ідеального суспільства, якби ними керувалися всі без винятку. Чи задумувалися ви над змістом фрази: "І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, – підстав йому й другу"? Вона здається нераціональною лише на перший погляд. Якби всі діяли за таким принципом, у світі не стало б тих, хто першим дасть ляпаса, а отже, зникли б ворожнеча й агресія.
Підсумовуючи все сказане, робимо висновок : релігія - це пошук свого шляху і внутрішнього стрижня.
Пояснення: