"Зраджують тільки свої" - це слова великого французького прозаїка та літературного критика Анатоля Франса. Зрада - це таке поняття, яке має велику класифікацію та безліч прикладів. Зрада - це порушення вірності комусь або чомусь. Щоб стати зрадникомм, треба переступити через себе, через свої моральні та духовні принципи, порушити деякі обіцянки, бо дуже не просто стати невірним. Потрібно знаходитись в дуже невигідному чи жахливому стані, щоб піти на цей крок.
У комедії Карпенка-Карого " Мартин Боруля", письменник висвітлює проблему зради. Головний герой Мартин боруля в гонитві за дворянським титулом, спіймав облизня. Для нього в життя дуже важливим був статус, та роль. Він намагався досягти високого статуса,який зовсім не потрібен,щоб стати високоморальною та порядною людиною. Щодо ролі - очікуваної поведінки відповідно до статусу, то його головна роль слідкувати за порядком в сімї, підтримувати сина та доньку.
Отже, для того, щоб бути поважною і шанобливою людиною, зовсім не потрібен титул чи звання, достатньо буде просто виконувати свою роль в цьому житті.
1) Так, бо для нього поля, світ - це все його дім. У нього було натхнення, а лицар лише заважав йому написати можливо щось мудре та важливе для народу. Поети іноді дуже дивні люди, але які мають реалістичне уявлення про навколишній світ.
Лицар не повинен був просити поступитися дорогою поета, бо митець перший туди прийшов.
2) Поет казав, що для його думки "немає ні застави, ні границі". Його пісні "росходилися стоголосою луною" по всьому селищу, молодь переймала навички поета в літературі. У темниці в оковах його тіло, а його душа та думки літають по всьому світу. Скільки разів ти би не був у темниці, але ти можеш бути вільним, коли підключиш фантазію.Поет буде вільний завжди, навіть у пам'яті людей, бо був вірний народові.
Детальніше - на -
Твір на тему Пригодницька повість В. Нестайка «Тореадори з Васюківки»
Твір розміщено в твори з української літератури від Tvir в Воскресенье 4 октября
Всеволод Нестайко — видатний дитячий письменник, твори якого відомі в Україні та світі. Повість «Тореадори з Васюківки» є дуже цікавою, у ній оповідається про пригоди двох кмітливих та веселих хлопців. Твір «Тореадори з Васюківки» — за своїм жанром пригодницька повість. Пригодницька література має певні особливості, які вирізняють її з-поміж інших. У центрі уваги читача знаходиться, як правило, гострий сюжет, події постійно розвиваються, обставини швидко змінюються. Пригодницька повість — це прозовий твір, обсягом менший за роман. Пригодницькі твори дуже популярні у зарубіжній літературі, всім нам відомі твори О. Дюма, розповідь про пригоди Робінзона Крузо та інші. Окрему частину пригодницької літератури складають твори для дітей. У них сюжет не такий напружений, проте надзвичайно насичений подіями, герої зазвичай відзначаються винахідливістю, активністю та життєрадісністю.
Мені дуже сподобалася повість В. Нестайка «Тореадори з Васюківки». Пригоди хлопців Яви та Павлуші викликають захват, їхня винахідливість вражає. Хлопці завжди мають безліч нових ідей, ці ідеї цікаві та оригінальні. Правда, іноді задуми Яви та Павлуші втілюються у життя трохи не так, як планують хлопці, тоді хлопців сварять, а іноді й карають. Проте рідні та друзі люблять їх, незважаючи на їхні вигадки та «винаходи».
Повість В. Нестайка — перша пригодницька повість української літератури, з якою я ознайомився у шкільній програмі. До того я читав зарубіжну пригодницьку літературу, правда, переважно дивився фільми. Мені по-справжньому, припав до душі цей жанр. Тим більше цікаво було читати про пригоди, які розгортаються у наших краях, а не десь «за далекими морями». Головні герої цих пригод схожі на тебе діти, а поруч такі ж дорослі, як твої батьки чи вчителі. Хоча Павлуша і Ява справжні шибайголови, постійно щось вигадують, але мені подобаються своєю чесністю, сміливістю та почуттям гумору. Повість В. Нестайка захоплює своїм сюжетом та вчить не втрачати рис, які притаманні хлопцям — персонажам повісті.