Показ глибоких зв'язків сучасного життя з біблійною давниною у "Пісні над піснями" Шолома-Алейхема
Объяснение:
У літературі існують так звані вічні теми. Вони різні — це й сенс людського буття, і пошук моральних цінностей, і кохання. У різні епохи існування людства різні покоління відчували схожу необхідність вирішити для себе ці важливі питання, бо і зневірювалися, і закохувалися люди відтоді, як вперше усвідомили себе людьми. З часом багато що міняється, але ці теми не даремно названо "вічними".
Звичайно вони не могли не порушуватися у найвидатнішій пам'ятці світового мистецтва — Біблії, за моральними засадами якої жила і досі живе значна частина людства. Старий Заповіт став підгрунтям трьох найбільших релігій світу — іудаїзму, християнства, мусульманства. Немає нічого дивного, що він став джерелом тем, мотивів, стилістичних засобів, сюжетів і навіть цілих жанрів світового мистецтва. Багато письменників зверталися у своїй творчості до цього джерела. Серед них і видатний єврейський письменник Шолом-Алейхем, який до того ж виріс у релігійній родині та першим здобув релігійну освіту.
Його "Пісня над піснями" — поетична розповідь про перше чисте кохання. Почуття головного героя твору, Шимека, наскільки цнотливе та світле, що в ньому самому є щось від релігійності, асоціації з однойменним біблійним гімном кохання виникають природно, й цей паралелізм проходить крізь усю оповідь. Поетичне сприйняття світу Шимека дозволяє йому побачити, що "Я — принц. Бузя — принцеса. Колоди, понакидані біля хати, — кедри й буки, що згадуються в "Пісні над піснями". Кішка, яка лежить коло дверей і гріється на сонці, — одна з польових ланей, що згадуються в "Пісні над піснями"...(...) Все-все з "Пісні над піснями".
Дивіться також
"Пісня над піснями" (повний текст)
Біографія Шолом-Алейхема
Бузя нагадує йому біблійну Суламіф. Її життя — життя звичайної дівчини, що знає про несправедливість світу: друге заміжжя матері вона сприймає, як зраду. Порівняно з Шимеком, вона більша реалістка. Естер-Люба не вірить в чаклунство, здатна плекати плани помсти новому чоловікові матері, але кохання спочатку переселяє у світ "Пісні над піснями" й її. Різниця у світосприйнятті вийде назовні пізніше. Шимек і Бузя обмінюються цитатами, й ті звучать у них дуже природно, "Пісня над піснями" дозволяє їм ніби розуміти думки одне одного.
Невинність кохання цих двох молодят така, що навіть батьки, що дотримуються суворої моралі, дозволяють їм гуляти вдвох і вибачають, коли ті забувають під час спілкування про справи. Можливо батьки теж відчувають поетично-релігійне забарвлення стосунків Шимека та Бузі.
Але дійсність втручається у казку, все ж таки Шимек і Бузя живуть у реальному світі, й от вже він їде вчитися, порушивши завіти батька, стосунки між ними майже розриваються. Батько навіть було обіцяв ніколи не простити Шимекові. "Холодне, страшенно холодне було наше листування. Та хто мав час помічати це у царстві мрій, в якому я перебував?". Тут йдеться про інші мрії, хоча зміст їх не уточнюється, зрозуміло, що стосуються вони якоїсь кар'єри, спроб досягти життєвого успіху. Повною несподіванкою стає для нього звістка про заручини Бузі. Шимек не зважив, що життя не стоїть на місці: повернувшись додому, він бачить містечко таким самим, як він його залишив, "Бракувало тільки "Пісні над піснями", але й вона ніби повертається до нього при зустрічі з Бузею. Тільки це вже не та пісня. Глибоке розчарування чекає на Шимека. Саме подорослішавши він розуміє, що його кохання до Бузі було справжнім і взаємним, але не лише це, на нього чекає страшне відкриття: "Невже я прогавив своє щастя, прогавив навік? Невже я власними руками спалив свій дивовижний палац і випустив гарну божественну царівну, яку я колись зачарував?" Марно він намагається повернути минуле. Щастя, яке було поруч, вже втрачено, рядки з "Пісні над піснями" не знаходять відгуку. "Надто пізно я схаменувся, згадав, що є Бузя на світі... Бузя, яка має серце, що сумує, і душу, що геть поривається звідси в інший світ..."
Шукаючи успіху, Шимек втратив цінність значно більшу: саме кохання, що надихало його життя. Тут можна згадати біблійну тезу, що не належить до "Пісні над піснями": нічого не варті всі земні скарби, якщо за них людина втрачає душу. Чи — у цьому випадку — одну з найголовніших власних цінностей. Вже й кар'єра стає Шимекові не потрібною, йому лишається тільки згадувати про колишнє щастя, втрачене у гонитві за приземленими успіхами...
А скільки людей протягом існування людства робили ту саму фатальну помилку? Так було в біблійні часи. Так сталося із Шимеком. Таке може статися з будь-ким, хто необачно міняє вічне на тимчасове, духовне на матеріальне. Міняються зовнішні обставини та причини, але лишається головна сутність. Може варто, нарешті, прислухатися до мудрості минулого, щоб не повторювати в майбутньому ті самі помилки?
Обрана Шоломом-Алейхемом форма твору лише підкреслює неминущу актуальність вибору цінностей.
Роль лiтератури в життi людини, дiйсно, величезна, ïï важко
переоцiнити. Книги можуть зробити людини утвореним, але не зроблять нi
сильнiше, нi мудрiше. У цьому менi важко погодитися з автором. Тiльки
життя й активна участь у ïï подiях може дати теперiшнiй
життєвий досвiд. Тому не можна обмежити своє iснування
книгою й чужим, вигаданим життям. Книга створює iлюзiю повноти
життя, але це лише iлюзiя. Потрiбно черпати iз книг коштовнi знання й
користуватися ними в реальнi життєвi ситуацiях
Лiтература вiдiграє провiдну роль у формуваннi естетических
поглядiв кожноï людини. Класичнi добутки, якi витримали
випробування часом, дiйсно можуть розвити в людинi почуття краси,
до вони й в осмисленнi життя й неï складностей
Лихачов, безсумнiвно, прав у тiм, що тiльки вдумливе читання може
принести багатi плоди. Адже кожне слово в добутку так само важливо, як
кожний мазок на картинi художника. Неправильно зрозумiле, воно здатно
зруйнувати всi, заради чого створювалося Великий флорентиец
Мир героïв Данте вигадливий i рiзноманiтний. Читаючи Божественну
комедiю, начебто доторкаєшся до iсторiï. Створюється
вiдчуття, що перегортаєш тендiтнi, напiвзотлiлi сторiнки древнього
манускрипту. Це подих старовини так заворожує, адже, подумати
тiльки, на якесь мгновенье силою власноï фантазiï й завдяки
генiальностi Данте ти можеш потрапити в середньовiчну Iталiю. Нi iз чим
не порiвнянне це чарiвне почуття занурення в iнший свiт, дотик до якого
можливо лише через книгу по-справжньому великого поета
У чому ж щире значення Данте для свiтовоï культури? Тiльки чи в
тiм, що вiн точно вiдтворив реалiï своєï епохи? Великий
флорентиец зумiв запам'ятати риси не тiльки середньовiчноï людини,
але людини взагалi. Адже всякий художник прагне в частцi зобразити
загальне, а в прикметах часу вiдбити вiчне. У героях Божественноï
комедiï ми довiдаємося себе самих, саме в цьому неминуще
значення творiв Данте для свiтовоï культури
Відповідь:
В
Пояснення: