Про видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка писати дуже важко, адже усі подробиці його життя та творчості вже давно відомі та докладно вивчені. Кожен має право висловити свої особисті думки щодо творчості великого Кобзаря українського народу, і я хочу долучитися до цієї почесної місії.Я вважаю, що Т. Г. Шевченко ще за своє життя був приречений стати видатним поетом. А для багатьох наступних поколінь і для наших сучасників він став справжньою легендою і символом, на всі часи перетворився для українського народу знаковою постаттю. Адже творчість Т. Г. Шевченка — це не просто вірші і поеми талановитої людини, а й мудрість, філософія і заклик до боротьби за краще життя.
Колись поет сказав такі слова: «Я не розуміюся достатньо ані на поезії, ані на зброї». З цими словами я не згодний, адже поезія Шевченка для багатьох поколінь наших співвітчизників стала справжньою зброєю.
Аналіз новели Григорія Косинки «В житах» Новела «В житах», як і інші новели Г.Косинки, торкаються гострих соціальних процесів в українському суспільстві, при тому вони дуже лаконічні та сповнені психологізму. У новелі показаний лише один день з життя головного героя Корнія Дзика. Розповідь йдеться від його особи. Дзик - дезертир; він переховується в житах біля свого села. Таким чином, «в житах» — це не лише місце дії новели, але й символ - символ селянського життя, ставлення селянина до навколишнього світу, його відчуття себе як людини на землі. Корній милується життям, але він сповнений спогадів про своє життя, і йому «до болю робиться сумно». Корнія в житах випадково знаходить Уляна, жінка, що кохає Корнія Дізіка, хоч і була вимушена через бідність вийти заміж за багатія. Закохані молоді люди ловлять коротку мить щастя в житах, і ніхто не знає, що станеться з ними далі. Таким чином, світовідчуття головного героя новели сконцентровані на одній миті, а тому мають такий контрастний характер. Оця мить в житах - п’янкі аромати землі й трав, гаряче сонце - ось єдине, що має значення. У творі все проникнуте екзистенційним сенсом. Ці імпресіоністичні риси підкреслюють прагнення головного героя до життя. У творі здіймаються дуже гострі проблеми: проблема духовної дезорієнтації людини, що опинилася в складних обставинах, проблема відсутності гармонії між внутрішнім світом людини та навколишнім середовищем, проблема вибору, що робить людина. Автор у творі надає перевагу загальнолюдському над класово-ідеологічним, майстерно описує долю людини, що загубилася на життєвому шляху, але прагне відновити внутрішню рівновагу.
«СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ» Цитатна характеристика Ігоря і Всеволода Князь Ігор Святославич
Готовий віддати життя за свободу Батьківщини: "Сповнившись ратного духу, він навів свої хоробрі полки на землю Половецькую за землю Руськую".
Благородний, хоробрий, не боїться смерті: "Браття і дружино! Лучче ж убитим бути, аніж полоненим бути"
Не відділяє себе від своєї дружини: "Хочу бо, — сказав [вiн], — списа переломити кiнець поля Половецького; з вами, русичi, хочу голову свою положити, або напитися шоломом з Дону!"
Князь Всеволод Святославич, брат Ігоря: Хоробрий воїн "Куди тур поскочив, своїм золотим шоломом посвічуючи, там і лежать погані голови половецькії. Поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії тобою, яр—туре Всеволоде!"
Любить свого брата: "Один брат [у мене], один світ світлий — ти, Ігорю! Обидва ми Святославичі!"
Колись поет сказав такі слова: «Я не розуміюся достатньо ані на поезії, ані на зброї». З цими словами я не згодний, адже поезія Шевченка для багатьох поколінь наших співвітчизників стала справжньою зброєю.
Объяснение: