Поезія М. Рильського відтворює думки і настрої поета, викликані життям поета, його народу, його країни, тому така і близька вона читачам. Особисто мені подобається рання лірика поета — інтимна та пейзажна. Чому? Мабуть, тому, що молода людина завжди дуже чутлива до творів, у яких йде мова про почуття.
У ранній ліриці М. Рильського переважають мінливі почуття — від смутку до радості, від журби до щастя. Прихід весни, зміни в природі передаються в пейзажній настроєвій мініатюрі "Поле чорніє. Проходять хмари":
Поле чорніє. Проходять хмари,
Гаптують небо химерною грою.
Пролісків перших блакитні отави...
Земле! як тепло нам із тобою!
У моїй уяві постає рання весна, узлісся з галявинами блакитного, від цвіту пролісків, кольору. А весна і проліски викликають певні надії і мрії про майбутнє, тому, мабуть, оптимістичне світовідчуття лирічного героя передається і читачам:
Глибшає далеч. Річка синіє,
Річка сивіє, зітхає, сміється...
Де вас подіти, зелені надії?
Вас так багато — серце порветься!
У поета річка, як людина, зітхає, сміється — і це відчуває ліричний герой. Поет вдало передає основне — людина з природою повинна жити в гармонії, бо людина — це маленька частина живого організму під назвою "природа".
А лірична мініатюра "Яблука доспіли" (1911—1918) — це один із найчудовіших зразків інтимної лірики поета. Мудрість молодого поета, на мою думку, у словах:
Поцілуй востаннє, обніми востаннє,
Дивіться також
"Поле чорніє. Проходять хмари..." (повний текст)
Біографія Максима Рильського
Вміє розставатись той, хто вмів любить.
Я декілька разів перечитувала цю поезію — вона прекрасна! Але мені дуже хотілося б, щоб ось оці саме слова дійшли до читачів. Чому? Мабуть, тому, що сьогодні чимало розлучених сімей, які, на жаль, не зуміли зберегти почуття кохання. І дуже прикро, що люди, які раніше кохали одне одного, потім, після розлучення, обливають одне одного брудом. А ще коли перед своїми дітьми — то це вже зовсім недобре. Ліричний герой М. Рильського — мудра людина, він бажає своїй коханій щастя, бо він кохає, і його почуття — величне, щире, чисте, прекрасне, і він не може бажати коханій чогось поганого чи в чомусь її звинувачувати.
У поезії лише 12 рядочків, а які зміни у настроях природи і людини: від весни до зими — у природі, від світлого почуття кохання до останнього поцілунку — у житті ліричного героя.
Мені подобаються вірші М. Рильського щедрістю почуттів чистих і благородних людей: від інтимних до патріотичних. І я вдячна поетові за них.
І йшов кінь до міста. Він пишався собою, що зміг утікти від інших коней, він пишався своєю білизною та красою. Він переночував у полі та вранці вирішив не йти до міста, бо його б знову зробили трудовою худобою. Він вирішив йти, куда очі глядять. Йшов він довго, отже зупинився і знову почав згадувати пращурів. гордих, красивих і не на диво, білосніжних. Отже, знайшов він доброго чоловіка через кілька місяців голоду та холоду. Той його приютив, годував ти приглядував за ним. Чоловіка звали Степан. Він його відмив від бруду та повернув йому тодішню білизну. Шептало був дуже вдячний Степанові за ння, адже помер би він десь у полі і ніхто б не помітив...
Дракону було 8 років. Ніхто ним не займався, тому не знав драконівського життя. Їв ягоди і траву, гуляв вночі, навчився говорити по-людськи. Розмовляв часто з відлюдником, просив навчити його грамоті. Відлюдник був колишнім воєводою, але не отримавши землі за службу, пішов жити до лісу. Чоловік розповів, що дракон має зло, щоб його вбив лицар. Тоді герой зможе одружитися на князівській дочці, і вони народять спадкоємця престолу. Але дракон нікому не хотів заподіювати зла, на тлі навчився читати.
Поезія М. Рильського відтворює думки і настрої поета, викликані життям поета, його народу, його країни, тому така і близька вона читачам. Особисто мені подобається рання лірика поета — інтимна та пейзажна. Чому? Мабуть, тому, що молода людина завжди дуже чутлива до творів, у яких йде мова про почуття.
У ранній ліриці М. Рильського переважають мінливі почуття — від смутку до радості, від журби до щастя. Прихід весни, зміни в природі передаються в пейзажній настроєвій мініатюрі "Поле чорніє. Проходять хмари":
Поле чорніє. Проходять хмари,
Гаптують небо химерною грою.
Пролісків перших блакитні отави...
Земле! як тепло нам із тобою!
У моїй уяві постає рання весна, узлісся з галявинами блакитного, від цвіту пролісків, кольору. А весна і проліски викликають певні надії і мрії про майбутнє, тому, мабуть, оптимістичне світовідчуття лирічного героя передається і читачам:
Глибшає далеч. Річка синіє,
Річка сивіє, зітхає, сміється...
Де вас подіти, зелені надії?
Вас так багато — серце порветься!
У поета річка, як людина, зітхає, сміється — і це відчуває ліричний герой. Поет вдало передає основне — людина з природою повинна жити в гармонії, бо людина — це маленька частина живого організму під назвою "природа".
А лірична мініатюра "Яблука доспіли" (1911—1918) — це один із найчудовіших зразків інтимної лірики поета. Мудрість молодого поета, на мою думку, у словах:
Поцілуй востаннє, обніми востаннє,
Дивіться також
"Поле чорніє. Проходять хмари..." (повний текст)
Біографія Максима Рильського
Вміє розставатись той, хто вмів любить.
Я декілька разів перечитувала цю поезію — вона прекрасна! Але мені дуже хотілося б, щоб ось оці саме слова дійшли до читачів. Чому? Мабуть, тому, що сьогодні чимало розлучених сімей, які, на жаль, не зуміли зберегти почуття кохання. І дуже прикро, що люди, які раніше кохали одне одного, потім, після розлучення, обливають одне одного брудом. А ще коли перед своїми дітьми — то це вже зовсім недобре. Ліричний герой М. Рильського — мудра людина, він бажає своїй коханій щастя, бо він кохає, і його почуття — величне, щире, чисте, прекрасне, і він не може бажати коханій чогось поганого чи в чомусь її звинувачувати.
У поезії лише 12 рядочків, а які зміни у настроях природи і людини: від весни до зими — у природі, від світлого почуття кохання до останнього поцілунку — у житті ліричного героя.
Мені подобаються вірші М. Рильського щедрістю почуттів чистих і благородних людей: від інтимних до патріотичних. І я вдячна поетові за них.
Объяснение: