Кожна держава має свої свята. Україна не виняток. Одне із них – День героїв. Свято сьогодні не офіційне, його не святкують на державному рівні. Однак багато українців його шанують, і там, де українська ідентичність має глибоке коріння, про нього пам’ятають і відзначають.
Україні сьогодні не до свят – ще не розійшовся Майдан, а вже – неоголошена війна з сусідами. Мабуть, ще ніколи Українська держава не переживала таких важких часів. І кожен новий день примножує пантеон українських героїв, бо практично щодня гинуть люди, гинуть за реальну незалежність держави Україна. І знову рефреном звучить: «Герої не вмирають». Та чи багато з нас замислювались над тим, що насправді означають такі поняття, як «герой» та «героїзм»? Можливо, кожен відповість по-своєму, але має бути щось спільне, що перетворює звичайне слово в окреме поняття.
Сьогодні розуміння його стало вкрай важливим, потребує переосмислення. Але воно вповні можливе лише у контексті історії, бо таке поняття, як героїзм, формується, розвивається і змінюється на фоні історичного розвитку суспільства, має історичні конотації, а його осмислення, безперечно, впливає на дальший розвиток того чи іншого соціуму. Адже історія – це не тільки і не стільки наука про минуле, а ще й наука про майбутнє, бо, вивчаючи минуле, ми формуємо певну систему культурних кодів та моральних цінностей, які впливають на наше повсякдення, і за до яких ми творимо наше майбутнє.
1661 – заснування першого в Україні університету – Єзуїтської академії. За умовами Гадяцької угоди 1658 року між Україною і Польщею, в Україні мали відкритися два православні університети (академії). Виділіть фрагмент тексту з помилкою та натисніть Ctrl+EnterОдин із них розміщувався у Києві, другий повинен був відкритися у Львові. У цих містах вже не могло бути вищих навчальних закладів іншого віросповідання, а отже, єзуїтська колегія мала бути закрита. Добре розуміючи наслідки такого рішення, єзуїти домоглися перетворення своєї колегії на університет. Указ про це підписав король Ян Казимир 20 січня 1661 року, і цей день вважається датою заснування Львівського університету.
Олеся Запорожець. Портрет: "Вона не була звичайною дівчиною. Вона була красива і чепурна. Олесею пишалася вся округа. Юувало, після роботи, вечорами, вона, як птиця, ну так же багато співала біля хати на все село, так голосно і так прекрасно, як, мабуть, і не снилося ні одній припудреній артистці з орденами". "Як гарно ти пахнеш люистком!" "Вона була вже не красива і не молода, не чорнява. У неї було сиве веолосся і брудні, вимучені руки, з усіма слідами холоду,голоду, лісу, байраків, земляниї ям і нужди". Характер: " Була Олеся тонкою, обдарованою натурою,тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою чесним родом. Легковажні хлопці трохи соромились Олесі, вважаючи її за горду і неприступну..." Ставлення до людй: "-Та діло й зовсім не в тому,хто більш чи менш винен. -а в чому ж? -У нещасті роду...В нашому роду. Ми жінки, Христе. Ми матері нашого народу. Треба все перенести, родити дітей,щоб не перевівсь народ. Глянь,що робиться. Множество мільйонів гине. За це ж вмирають наші, як би там не бились. Я вірю, Христе, вірю! Нізащо не буде по-німецьки" "О матінко, які ж ми нещасливі! Яка нещаслива земля наша"
Відповідь:
Кожна держава має свої свята. Україна не виняток. Одне із них – День героїв. Свято сьогодні не офіційне, його не святкують на державному рівні. Однак багато українців його шанують, і там, де українська ідентичність має глибоке коріння, про нього пам’ятають і відзначають.
Україні сьогодні не до свят – ще не розійшовся Майдан, а вже – неоголошена війна з сусідами. Мабуть, ще ніколи Українська держава не переживала таких важких часів. І кожен новий день примножує пантеон українських героїв, бо практично щодня гинуть люди, гинуть за реальну незалежність держави Україна. І знову рефреном звучить: «Герої не вмирають». Та чи багато з нас замислювались над тим, що насправді означають такі поняття, як «герой» та «героїзм»? Можливо, кожен відповість по-своєму, але має бути щось спільне, що перетворює звичайне слово в окреме поняття.
Сьогодні розуміння його стало вкрай важливим, потребує переосмислення. Але воно вповні можливе лише у контексті історії, бо таке поняття, як героїзм, формується, розвивається і змінюється на фоні історичного розвитку суспільства, має історичні конотації, а його осмислення, безперечно, впливає на дальший розвиток того чи іншого соціуму. Адже історія – це не тільки і не стільки наука про минуле, а ще й наука про майбутнє, бо, вивчаючи минуле, ми формуємо певну систему культурних кодів та моральних цінностей, які впливають на наше повсякдення, і за до яких ми творимо наше майбутнє.
Пояснення: