Объяснение:
Тарас Шевчено , це великий кобзарь , и взагали , велика людина в Україні. Хоча і доля його була дуже важкою, й не простою. Зростав Тарас в кріпацькій родині. Тарас Шевченко є взірчем для наслідування.Як вашко не було але він вчівся й , отрімував того чого хотів.У своїх творах Шевченко не тільки зображав важке становище українських селян і знущання панства, а також сміливо критикував кріпосницький лад, прославляв благородство і сильний дух рідного народу. Більшість творів великого українського письменника перекладено майже всіма мовами світу, їх знають ,вивчають і люблять в багатьох країнах.Українська культура немислима без славетного кобзаря Тараса Шевченка, за щойому вічна шана і вдячність від всього українського народу
Объяснение:
Для кожної людини, яка любить рідну землю, її природа-найчарівніша у світі. Які у нашому краю золотисті лани пшениці, зелені ліси, голубі моря та озера. Як весело співають весною пташки.
Т.Г.Шевченко дуже поетично описав хмароньку, яка пливе за сонцем та вишневі садки біля хат. П.Г.Тичина у своїх поезіях «Не бував ти у наших краях» та «Гаї шумлять» також милується красою рідної землі.
На жаль, не всі люди розуміють, що для нас значить рідний край, природа.
Вони нівечать природу, вбивають тварин. Про таку жорстоку людину розповів у своєму оповіданні «Лось» Є.Гуцало. Два хлопчики рятують лося, який провалився в ополонку. А дядько Шпичак убив його, щоб мати м'ясо. Ось які не милосердні бувають люди.
Отже, рідна земля-це справжній скарб. Ми маємо берегти природу, захищати її.
Образ романа "Сто тисяч" це протилежність його батьку Герасиму
Роман - молодий та вродливий парубок
Який не пішов в батька, роботящий, розумний, привітний,але діяльность батька дала про себе знати
Роман навіть згоджується шукати скарб з Бонавентуробєю
Цитати про Романа:
1)Роман про Копача
"наче розумний, а дурний. Тридцять літ шукає кладів і голий став як бубон, бо все на кладах кажуть прокопав... І все він зна - тілько нічого не робе"
2)Розмова Герасима з сином Романом
Роман. А чого ж я, тату, туди поїду?
Герасим. А ось чого: там є дівчата, а вони люде багаті, то ми зашлем до них старостів, так попереду треба, щоб Пузирі побачили тебе, а ти щоб побачив дівчат. А щоб було тобі зручніще поводиться, то ти удаси, ніби приїхав на завод купувать свинку і кнурця…
Роман. Та ви ж самі хотіли, щоб я женився на Мотрі.
Герасим. Тьфу на твої речі, дурноверхий! То я жартував, щоб вона старалась у роботі.
Роман. Гарні жарти: ви жартували, а ми з Мотрею покохались.
Герасим. Чортзна-що балакаєш! Хазяйський син повинен шукать хазяйську дочку з приданим, а не наймичку.
Роман. Мотря така дівка…
Герасим. Мотря не Пузирівна, а Пузирівна не Мотря.
Роман. Та нехай вона вам сказиться, та Пузирівна, я її не знаю.
Герасим. Ой гляди! Може, чого накоїв з Мотрею? Тілько прийдеться платить, то я тебе живого облуплю. Тепер такий світ: сама в’язне, а потім плати.
Роман. Нічого я не зробив худого. І Мотря не з таких – вона дівчина чесна.
Герасим. А грошей у неї багато є?
Роман. Де ж вони у неї візьмуться? Вона і без грошей до душі мені.
Герасим. До душі, та не до кишені.”
3) Розмова Романа з Мотрею
Роман. Тю! Та я їду свиней купувать, ну, а як за одним заходом подивлюся на свиней і на Пузиревих дівчат…
Мотря (крізь сльози). Дивись, дивись, хоч нехай тобі і повилазить… (Штовха його од дверей і виходить.)
Роман (сам). Оце дівка! І я ж, здається, не з послідніх, а мало не впав. Оце робітниця, оце жінка – сама за косарем зв’яже! Та хоч би батько цапа скакав, а я таки женюсь на Мотрі.
Роман. А ви думаєте, що у Пузирів поживитесь грішми? Якраз! Так візьмемо, як наш зять взяв у нас: обіщали п’ять тисяч, а після весілля дали дві пари волів, десяток овець, пару коней, фургона і дві корови.
Герасим. Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість.
Роман. Та ще на придачу всі гуртом попобили зятя та й вирядили.
Герасим. А нас хіба не били? Били й нас.
Копач. Цікаво. І зятя били? Я дещо чув, але мало чого люде не набрешуть. Ану, розкажи, будь ласка.
Роман. А як було? Так було: зараз сват Іван зчепився з батьком, щоб давали обіщане придане, а батько одмовили своєю поговоркою: обіцянка – цяцянка… Сват назвав батька мошенником, батько свата за бороду, а він батька; я кинувся оборонять батька, а сват Панас вчепився мені в чуба – саме отут на виску, я почав викручуваться, отак шкура з волоссям витягнулась, а я крутюсь, та до того крутився, поки добрий жмут чуба не зостався у свата Панаса в руках, а таки викрутився.
Роман. Вмішались всі родичі і півдня бились; оце наче й вгамуються, дивись: слово по слову – знов зчепились.. Отаке-то придане; нарешті, батькові два зуби вибили…