У пісні розповідається, як козаченьки, що «засвіт встали», вирушають у похід. Козак заспокоює свою кохану Марусю та просить Богу за нього. Проводжає мати свого сина в далеку дорогу й просить його «через чотири недільки» додому вертатись. Молодий козак не вірить, що швидко повернеться з походу, бо «кінь вороненький в воротях спіткнувся». Син не знає, чи вернеться живим, чи ляже в полі, а тому просить матір прийняти його кохану Марусеньку «як рідну дитину». Мати бідкається, що ж то за час настав, «щоб чужая дитиночка За рідную стала»
Давно кимось було сказано : « Якщо хочеш зрозуміти поета , іди в його країну » . Якщо хочеш зрозуміти душу народу , її потаємні глибини , неповторну індивідуальність пісні . Пісня , це чудове поєднання слова вивчай народні музики , є духовним обличчям нації , її своєрідною візитною карткою . Відомо , що українських пісень записано понад 200 тисяч і цим далеко не вичерпується пісенне багатство нашого народу . Фахівці стверджують , що жодна інша нація В CBITI Не може похвалитися такою кількістю пісень . Високу оцінку українській народній пісні в різні часи давали визначні зарубіжні і вітчизняні діячі культури : « У жодній іншій землі дерево народної поезії не дало таких величних плодів , ніде дух народу не виявився в піснях так жваво й правдиво , як в українців Справді , народ , який міг співати такі пісні і милуватися ними , не міг стояти на низькому рівні освіти » .
Щастя не триває довго. Саме тому нам доводиться знову і знову запитувати себе: “Я щасливий?”
Воно триває лиш момент, а далі тихо згасає, залишаючи за собою солодкий присмак, що з часом і зовсім вивітрюється. І ми сприймаємо речі, емоції почуття як належне. Людей — як належне. Потім шукаємо нового щастя, кажучи: “… І тоді я буду найщасливішим на цій планеті!” І, зрештою, ми його знаходимо. А що далі? Момент радості, хіті, гордості, окрилення, гідності, гонору, самоповаги… Лиш момент. І знову стухання.
Щастя — воно таке коротке, але на смак солодше від карамелі. Ми намагаємось упіймати його й утримати довше, але… воно триває лиш мить…
Я пам’ятаю той запах. Я пам’ятаю ту усмішку. Я пам’ятаю ті слова. Я пам’ятаю той погляд. Це був момент… Це було щастя.