Планетник-людина, яка відрізняеться від інших ,саме тому його і вибрав дід, він допомагае людям і бажае їм добра , але вони йому не вірять і вважають дурнем - це підтверджуе те коли він засівав поле на прикінці зими,також він ніколи не був злим на своїх односельців через те, що він вважав усіх своїми родичами і коли дід запитав його чи він злиться на дітей які кидаються в нього камінням - він сказав ні , тому що він тут народився і жив з цими людьми.З самого дитинства він мріяв подолати хмару, цим він і відрізнявся від звичайних дітей коли його квітка зламалася він не падав духом як зробили би інші. Планетник -це образ людини яка вказуе нам як раніше усі зверталися до інших,образ нездоланної людини яка йде до своєї мети.
Ой ти, перше кохання!..
Сьогодні субота. Теплий зоряний вечір. Набігавшись за день, Вітька Горобець стомлено сидить на колоді біля свого двору і неуважно слухає свого секунданта. Федько Котигорошко вже вкотре намагається оптимістично запевнити Горобця:
— Ти його з ходу клацнеш!..
— А якщо він мене?..— Вітька задумується.
— Тоді для тебе все найгірше вже буде позаду,— зітхає в темряві секундант.— Тільки носа не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз — не минувати.— Секундант зневажливо спльовує і по-філософському закінчує: — Всі ми колись помремо!..
— Фе-е-дько-о-о! — зненацька лунає на вулиці.— Де ти, бісів сину? Біжи кабакової каші їсти, бо батько тобі дасть!
— Мені пора,— зводиться Федько, підтягуючи штани.— На жаль, я не можу з тобою провести останню ніч. А ти в цю ніч не спи.
— Чо-чого це? — удає спокійного Вітька.
— Так належить,— розводить Котигорошко руками.— Я читав у романах. Перед дуеллю герой мусить усю ніч ходити по хаті і думати про даму свого серця.
— Фе-е-дько-о-о! — рознеслося знову по вулиці. — Та вже каша захолонула!..
— Іду-у-у! — кричить Федько і на ходу тисне Вітьці руку.— До ранку! Нікому ні слова!..
Вітька, залишившись сам, зітхає... Може, це остання його ніч? Може, завтра лежатиме він біля ставка з простреленими грудьми і над ним у жалобі схилятимуться три плакучі верби?.. Ех, ліпше не думати таке проти ночі... Та все ж він стає у позу і з пафосом,— а це значить, що на все горло,— декламує, дивлячись на зорі:
Відповідь:
Мишка відмовилася жити в хаті своїх господарів, бо там панували скупість і ненажерливість. Мишка всі події пропускала через своє серце, їй шкода голодних городянок, ненагодованого немовляти. Вона вміє розрізняти справжні і несправжні цінності.Тобто вона добра та чуйна, здатна до співпереживання, зневажливо ставиться до жадності, брехні, підступностей.
Пояснення:
Щось такого, знаю що не сильно коротко)