Рід літератури: інтимна, патріотична лірика.
Жанр «Лебеді материнства»: ліричний вірш (колискова пісня).
Тема «Лебеді материнства»: зображення любові до дитини й турботи за її долю, любові до Батьківщини.
Ідея «Лебеді материнства»: возвеличення любові до дитини і до рідної землі, заклик «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Віршовий розмір «Лебеді материнства»: хорей.
Тип римування: суміжне.
Художні засоби:
епітети: «лебеді рожеві», «зорі сургучеві», «сивими очима», «добра ласка», «тихі зорі», «рожевим пір’ям», «золотим сузір’ям», «приспані тривоги», «білява хата», «диво-наречені», «хмільні смеркання»; постійні епітети: «хлопців чорночубих», «мавки чорноброві»;
метафори: «танцювали лебеді в хаті на стіні», «прийдуть... верби і тополі. Стануть над тобою, листям затріпочуть, / Тугою прощання душу залоскочуть», «лоскотали марево золотим сузір’ям», «темряву тривожили криками півні», «виростуть з тобою приспані тривоги»; «мріють крилами... лебеді», «сиплють ночі... зорі», «заглядає... казка сивими очима, ... ласка в неї за плечима», «біжи, досадо, не вертай до хати», «будуть мандрувати очі... і... хата»;
порівняння: «лебеді, як мрії»;
антитеза: «Можна вибрать друга і по духу брата, / Та не можна рідну матір вибирати», «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину»;
рефрен: «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину»;
образи-символи: лебеді (материнство, вірність), верби і тополі (Україна, Батьківщина), мавки (незахищеність людського духу), казка (добро), зорі (присутність ангела-охоронця), вода лиманів (очищення, мінливості буття), мати (джерело духовності).
Вони різні за характером, але їх об'єднує любов до краси, прагнення до гармонії, фізичної та духовної досконалості.
Художній аналіз їхніх думок та почуттів становить основний зміст твору. Героїні твору ─ сильні, вольові, самодостатні, горді та незалежні жінки, що прагнуть утвердитися в чоловічому світі. Вони не бояться лишитися незаміжніми, адже шукають щастя насамперед у собі. Мистецтво задовольняє їх запити.
Софія — глибока й тонка поетична натура, з добре розвиненим чуттям краси. Але життя приносить їй лише горе й страждання.
Ганна, художниця, за поглядами наймодерніша. Її мета — удосконалення художньої майстерності в Римі, заради чого вона ладна піти на будь-які компроміси. Дівчина відкидає можливість щирого кохання між чоловіком і жінкою й готова побратися з будь-ким, хто створить для неї умови для творчості.
Марта — головна героїня, оповідачка, крізь сприйняття якої письменниця зображує події. Вона суттєво відрізняється від своїх подруг традиційними поглядами на життя.