Михайлик – головний персонаж автобіографічної повісті «Гуси-лебеді летять». Таким чином автор згадує своє дитинство, коли йому було приблизно десять років.
Михайлик – нащадок колишніх кріпаків, адже «народились мої дід та баба ще кріпаками, побралися уже вільними». Родина була бідна, проте дружня, трудолюбива та людяна, коли «недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини». Хлопчик з дитинства зазнав нужди, але це не зчерствило його дитячу душу. Працьовита родина хлопчика завжди жила по-совісті, дід Дем'ян заслужив неабияку повагу від односельців. Спілкування з дядьком Себастьяном, Любою теж залишило добрий слід в душі хлопця. Попри усі материні причитання чи «духопелики», Михайлик відчував любов та піклування до себе з боку рідних. Дід залюбки зробив йому власними руками іграшку, недоспаними ночами мати просила кращу долю для сина, батько в холодну пору носив хлопчика на руках до школи, навіть корову-годувальницю бідній селянській родині довелося продати, аби хлопець міг продовжити своє навчання.
Никола́й Ива́нович Крыло́в (16 [29] апреля 1903, село Голяевка, Саратовская губерния[1] — 9 февраля 1972, Москва) — советский военачальник, дважды Герой Советского Союза, Маршал Советского Союза. В 1961—1972 — член ЦК КПСС.
Николай Иванович Крылов
KrylovNikIv.jpg
Дата рождения
29 апреля 1903
Место рождения
Голяевка, Тамалинская волость, Балашовский уезд, Саратовская губерния, Российская империя
Дата смерти
9 февраля 1972 (68 лет)
Место смерти
Москва, СССР
Принадлежность
СССР
Род войск
Сухопутные войска,
РВСН СССР
Годы службы
1919—1972
Звание
Маршал Советского Союза