Вірш "Блакить мою душу обвіяла". Дайте відповіді на запитання:1)З якими почуттями поет звертается до України?2) Як зображує Павло Тичина красу природи? 3)Яка пора зображена в поезії? 4)Як вы розумієте рядки вірша "Душа моя сонця намріяла"?
Тема весняного пробудження розробляється й у вірші “Гримить”. Структурна новизна його в тому, що картини природи й суспільства не зіставляються за принципом антитези, а уподібнюються за до паралелізму. Дві п’ятирядкові строфи з обрамленням, епіфорою ключового образу – слова “гримить”, яке утворює шостий рядок, – цементуються в органічну єдність мажорним настроєм. Провідна тональність поезії значною мірою підсилюється інтонаційно-синтаксичним та ритмічним ладом, який утворюється градаціями, інверсіями, чотирьохстопним амфібрахієм та окситонним римуванням п’ятого і шостого рядків: летить - гримить, обновить - гримить.У цьому короткому вірші теж поєдналися два засоби естетичного зображення дійсності. В першій строфі – ліричне розмірковування над процесами в природі навесні, а в другій звучить політичне пророцтво: Мабуть, благодатная хвиля надходить... Мільйони чекають щасливої зміни, Ті хмари – плідної будущини тіни, Що людськість, мов красна весна, обновить... Гримить! На змісті цієї частини твору позначилися світоглядні переконання І.Франка 80-х рр. Слуховий образ “Гримить” у другій строфі набирає мастштабного значення як символ очікуваних корінних змін у всій Європі.)))
Без верби і калини нема України (за твором М. Вороного "Євшан-зілля") І. Микола Вороний — творець поетичних шедеврів. (М. Вороний — неперевершений майстер слова, автор глибоко патріотичних творів. "Навіть за умов тотальних царських заборон і переслідувань українського слова, — слушно зауважує Г. Вервес, — Вороний створив... непересічні речі, які й зараз можемо сміливо віднести до його кращих надбань".) II. Святі почуття людини, оспівані у поемі "Євшан-зілля". 1. Наскрізна ідея твору. (Через увесь твір проходить ідея любові до рідного народу, до своєї Батьківщини, до місця, де ти пустив своє коріння. І горе тій людині, яка відцуралася свого народу і, потрапивши у чужу землю, забула рідне слово, материнську пісню, батьківські заповіти.) 2. Образ ханського сина. (Ні пісня колискова, ні розповідь про нещасного батька не розбудили в хлопцеві мрій про вільне життя. І лише ароматне зілля допомагає йому згадати рідний степ, милу сторону, своїх батьків. Він ніби прокидається від довгого сну, він розуміє: Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій В славі й шані пробувати!) III. Актуальність поеми. (В образі ханського сина М. Вороний зобразив тих українців, які забули, "чиїх батьків ми діти", тих, які мовчать і не мають сили вибороти крашу долю своїм нащадкам, тих, які шанують чужі звичаї і занедбали рідний край. Закінчуючи поему, М. Вороний ставить риторичне питання: Де ж того євшану взяти, Того зілля-привороту, Що на певний шлях направить, — Шлях у край свій повороту?!)
Объяснение:
1) з любов'ю
2)шанобливо, порiвнюе «струмок..., як стрічечка», «... метелик, мов свічечка
3)лiто, коли квiтують поля
4) згадуе з любов'ю свою батькiвщину в душi як сонечко