М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Яка була розгадка пророцтва " Коли небо сходиться із землею"? русалонька із 7-в

👇
Ответ:
Xieb
Xieb
01.04.2022

во время грозы

Объяснение:

(но это не точно)

4,6(33 оценок)
Ответ:
oytu
oytu
01.04.2022
Відповідь: під час грозової ночі
4,4(14 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
nastyan00
nastyan00
01.04.2022
1. Ішов справді парубок. На перший погляд йому, може, літ до двадцятка добиралося. Чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; на мов стесаній борідці де-где поп'ялось тонке, як павутиння, волоссячко. Ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі — теж гострі; лице довгобразе — козаче; ні високого, ні низького зросту, — тільки плечі широкі, та груди високі... Оце й уся врода. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в цього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою тугою... 
2.На самому краї села, од вигону, стояла невеличка хатка, вікнами на широкий шлях. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі — тік; за током — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. Зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна. Не достатки, а тяжка праця кидалась в вічі. Хата хоч старенька, та чепурна, біла, — видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий; огорожа ціла, хоч і низенька, а ворота дощані-хрещаті. 
3.А й дитина ж то вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. Другі діти жваві, — як дзиґа крутиться, на місці не всидить... Скажеш йому: дай те! дай друге! — як стріла пуститься... Чіпка, як його звали, — не такий, ні! Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: «Подай, Чіпко, води!», або — ножа, або — веретено...» То він і почне: «А де ж воно лежить, чи стоїть?» Отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом подасть... 
4. Виродок іде! — кричить, забачивши здалека Чіпку, білоголовий хлопчик. — Запорток! — підхопить другий. — Ходім до нього! 
5. Такі казочки бабусині, при самотньому житті, осторонь од товариства, пластом ложилися на дитячий розум, гонили в голові думку за думкою, гадку за гадкою. Глибоко западали вони в його гаряче серце, а в душі підіймали хвилю горою — з самого споду до верху. 
6. Закипіла в Чіпки у руках робота. Найняв плуг, волів, зорав поле, засіяв, заборонив; зійшло — як щітка! У косовицю став за косаря — викосив дванадцять копиць сіна. Є чим овечок узиму годувати. Настала жнива — місячної ночі жне. Розгорювався десь на десять рублів; купив у заїжджого цигана стару кобилу; звозив хліб, поставив у току: отакі скирти понавертав!
Дивуються люди, що Чіпка до хазяйства такий удатний! А Чіпка, дивись, у же й хліб вимолотив, сама солома стоїть — завалив увесь город ожередами. Скоту нема. Продав Чіпка більшу половину соломи, кілька мішків хліба, та восени купив корову на ярмарку.
4,8(70 оценок)
Ответ:
andrew22091996
andrew22091996
01.04.2022
Створення героїчного образу Захара Беркута є значним досягненням в літературі XIX століття. У ньому втілені кращі риси трудящої людини, велика народна мудрість, незламна сила волі в боротьбі за свободу і щастя народу. Захар Беркут мудро керує тухольської громадою, всі свої знання, багатий життєвий досвід, сили і здоров'я віддає їй. Письменник, змальовуючи його образ, називає Захара Беркута дев'яносторічним голубом. «Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом колишніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких нам кажуть тисячолітні пісні та перекази». Він був пасічником, знав садівництво, добре розбирався в ліках і охоче лікував людей. Метою свого життя він вважав беззавітне служіння народу, невтомну працю в ім'я її процвітання і слави. «Життя лиш доти має цінність, - говорив він частенько, - доки чоловік може допомагати іншим».

Дізнавшись про навалу монголів, Беркут усвідомлює небезпеку для Карпатської Русі. Він розумно радить сусідам скинути «з себе ті пута, в які обплутала вас боярська несытость і княжа сваволя, і тоді вже станьте на смертельну боротьбу проти ворога». Вустами свого героя Іван Франко підносить ідею єдності народу, засуджує княжу криваву міжусобицю, яка послаблювала Русь, і прославляє велич народу, відстоював єдність руських земель. Громадський обов'язок, знищення нападників, Захар Беркут ставив понад усе. Беркут вірить, що сила та незламність народу в його дружбі й згуртованості. У цьому ідейна сутність образу головного героя

Молодий Беркут називає Тугара Вовка зрадником, рабом Чингісхана. «Хоч і в путах, а я вільний чоловік. У мене Пута на руках, а в тебе на душі!» - сказав Максим. Для нього неволя гірша смерти. Він мучився в кайданах біля рідного догораючого будинку, душився димом, «ланцюги тиснуть йому, ніби залізні, холодні гадюки... висмоктують всю силу з його тіла, всі думки з його голови». Тугар Вовк радить напівживого хлопчикові перейти на службу до монголів, лише тоді йому будуть даровані життя. Палкий патріот своєї землі говорить, що краще померти, ніж життя зрадою. Для нього рідний край, народ більш дорогі особистому житті. Не в свою долю, а долі свого краю і народу дбав Максим.

Повернення юнака було великою радістю для всієї громади. Його зустріли як безстрашного воїна-переможця, хороброго захисника, патріоту, який понад усе ставив єдність і процвітання народу. В образі Максима Беркута І. Франка втілив свій ідеал, справді вільної людини.
4,7(62 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ