Ніна Бічуя видатна українська письменниця. Вона написала багато творів для дітей. Один з них "Шпага Славка Беркути". Мені дуже сподобався цей твір. Мабуть, тому що там описується життя звичайних дітей та звичайних учнів школи. Те, як вони підтримували один одного, те, чим вони займалися, окрім уроків.
Найбільше, у цьому творі, мені сподобалось, як учні 7-Б намагались до Славкові. Як вони пішли до міліції, щоб переконати жінку, що там працює. І як їм це вдалось, вони вмовили її прийти на суд. І саме це стало вирішальним для Славка.
Ось ця "інтрига", неочікуваний поворот сюжету, повісті, це й сподобалось мені найбільше.
Все що змогла придумати, сподіваюсь до
ответ:Варіант 1 Кількість слів: 250 Курсивом виділено аргументи (докази) Мені важко сказати, якими методами треба боротися за утвердження добра у світі. І серце, і розум підказують, що ефективнішим є незастосування примусу, адже агресія не зупиняє ворога, а лише продовжує розвивати конфлікт. Але надто часто буває, що в цій битві добрі сили протистоять озброєному злу, яке мирним шляхом, як мені здається, перемогти неможливо. З одного боку, не можна боротися проти зла, застосовуючи насильницькі методи,
У такому разі наша зброя є тим, що ми й намагаємося знищити, і ми породжуватимемо саме те, що ненавидимо. Такі нелогічні дії призводять до побутових сварок і воєнних конфліктів. Яскравим прикладом із літератури може бути образ народного бунтаря Чіпки в соціально-психологічному романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Хлопець, якого цькували в дитинстві однолітки, а пізніше кривдили пани, ображений на цю несправедливість, стає на розбійницьку дорогу. Його кривава боротьба за «правду» призвела до неминучих катастрофічних наслідків: до втрати близьких людей і спустошення власної душі. З іншого боку, інколи трапляються такі випадки, що неможливо протистояти злу лише добрими намірами. У такому разі, особливо коли йдеться про безпеку, захист і збереження життя людей, застосування насильства може бути виправдане як метод запобігти фатальним наслідкам (звісно, якщо відсутні альтернативні варіанти).
Чи не найвідоміший приклад з історії — збройна відсіч фашизму в Другій світовій війні: безглуздям є сподіватися, що можна зупинити агресора, діючи ненасильницькими методами. З наведених аргументів випливає висновок, що в боротьбі зі злом необхідно уникати насильства як чинника руйнівного, діяти розумно, знаходити мирні шляхи вирішення проблеми. Насильство роздмухує вогонь агресії, тому застосовувати його потрібно лише в крайньому
Объяснение:Варіант 2 Кількість слів: 232 Курсивом виділено аргументи (докази) Усі ми ще з дитинства знаємо, що добро завжди перемагає зло. Проте в казках і мультфільмах, на яких виховується кожне нове покоління, перемога добра пов’язана з певним насильством (злого персонажа б’ють або знищують), тому й не дивно, коли діти вирішують конфлікт силою. Однак, на мою думку, добро має здобувати перемогу справедливістю, мудрістю та гуманністю, адже коли добро показує кулаки, то воно перестає бути добром. Сьогодні, на жаль, багато хто переконаний, що добро повинне бути з кулаками. Особливо цим спекулюють люди, наділені владою. Вони розпалюють воєнні конфлікти, прикриваючись ідеєю добра, утручаються в справи інших країн.
Так уже багато років триває конфлікт на Близькому Сході, зокрема й у країні, де народився Ісус, який власним життям і смертю довів, як треба любити ближнього. Це лише вкотре доводить, що боротьба добра і зла триває. Любити ворогів своїх і відповідати добром на зло, звичайно, важко, але можливо. Приклади з літератури теж доводять, що добро здатне подолати лихий світ. Яскравою ілюстрацією цього може бути повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Марічка пригощає Іванка цукеркою, незважаючи на конфлікт між ними та дуже напружені стосунки між родинами дітей.
Після цього хлопчик задумався, вибачився за скоєне, і, зрештою, між ними зав’язалася дружба, а згодом і любов. Отже, добро має виграти вічний поєдинок із злом мирним шляхом і переконанням, аби нарешті дійти згоди та змінити цей світ на краще. Якщо ж відповідати злом на зло, то це буде поштовхом до людської трагедії
Розповідь ведеться від імені школяра Клима Джури. Живе він з бабусею, батьки, — археологи, котрі поїхали розкопувати руїни єгипетської піраміди. Якось Клим бачить хулігана Сашка Смика — худорлявого розпатланого хлопчика на прізвисько «Кактус». Злякавшись хулігана, Клим тікає і провалюється в люк, де потрапляє до секретної лабораторії так званого ТТБ («Таємне Товариство Боягузів»). Виявляється, ТТБ давно знає, хто він, і хоче випробувати винайдений засіб від страху на Климі.
Герої потрапляють до банку. Жук відкриває прохід через стіну, який приводить до місця, де сидять дивні сині жаби. Жук і Заєць говорять, що насправді ці жабоподібні створіння — космічні прибульці, які захопили вже половину світу, а банк — головна їхня база, де вирощують мутантів-перевертнів і посилають на таємні завдання. Окупанти вміють проникати в людську свідомість і заражають людство найстрашнішим вірусом — вірусом страху, а Таємне Товариство Боягузів бореться з цим і шукає протиотруту. Клим вражений почутим, але задумується, як побороти прибульців, якщо ТТБ — Таємне Товариство Боягузів? Він дізнається, що найперше вірус вражає хоробрих. А ті, хто звик боятися все життя, мають свої засоби подолання страху.
Наступного ранку Клим знов бачить Кактуса. Цього разу він перемагає, борючись з ним. По дорозі до школи, хлопець натрапляє на прибульця на будівельному майданчику. Але хлопця рятує муха, яка для синьомордих є снодійним, а Клим тікає.
Хлопець ніяк не може зв'язатися з ТТБ та Жуком і Зайцем. Але на до прилітає велетенський метелик із посланням. Клим поспішає до своєї квартири, де не виявляє бабусі. Проте лунає її голос, повідомляючи, де знайти ключ від автомобіля, який до в боротьбі з синьомордами. З першим кроком до автомобіля «Запорожця», по вулиці у бік Климового дому їде екскаватор, після чого Клим береться за кермо, і, змігши керувати машиною, бачить, що екскаватором керує той самий «синьомордий». Автомобіль сам протистоїть недругу, перевертаючи екскаватор із прибульцем.
Механічний голос (той самий, що керував «Запорожцем» і зустрів Клима із ТТБ) говорить, що це ватажок окупантів, і розказує всі факти захоплення планети синіми жабами з космосу. В пустелю, де Климові батьки досліджують піраміду, рівно о третій годині ночі, прибуває десант хижаків. І ТТБ, і протиотруту від вірусу страху, яким заражено багато мешканців Землі, і «Запорожець» придумала пані Соломія, та її «синьоморді» вистежили й захопили.
Клим опиняється посеред сільської садиби бабусі. Прилітає жовтий метелик, який передав записку, з новими інструкціями: «Третій помідорний кущ ліворуч від паркану». Кущ від'їжджає, а потім відкривається металева порожнина, схожа на дитячу гірку. Хлопець з'їжджає вниз до схованки. На стіні висить сімейна фотографія із тією ж жінкою із секретної лабораторії ТТБ, яка весь час нагадувала когось хлопцеві. Він розуміє — це Климова бабуся, пані Соломія, тільки молода.
У кутку схованки стоїть прилад, схожий на комп'ютер. Під приладом — скринька, яка містить секрети всіх подій того дня, але відчинити її марно. Клим розуміє, що втратив будь-яку надію на врятування бабусі. Але поклавши руки на скриньку, він, сам того не очікуючи, вмикає комп'ютер. На екрані видно жінку, яка називає Клима онуком. Це пані Соломія, бабуся хлопця, тільки тридцятирічна, з минулого. В минулому вона сконструювала машину, за до якої можна літати в часі й просторі та перемістилась на 30 років уперед, аби подивитись долю своїх нащадків. За до відеозв'язку Соломія передає наступну інструкцію — перенестися до піраміди, куди прямують основні сили загарбників. «Запорожець» насправді є машиною часу, яка й перенесе Клима в час, коли синьомордам ще можна завадити.
Клим у «Запорожці» витягає фотографію з рамки, кладе руку на фото і набирає вказаний час, хоча ключ заклинює. Коли хлопець переноситься у потрібне місце, у потрібний час, він зустрічається з батьками і вони розповідають, що це вони були біля банку, щоб він зміг пробратися у лігвисько синьомордів. Його чекали минулого дня, але неполадка з ключем усе ускладнила. Клим обурений, що пані Соломія не до сама собі, але, як говорить батько Климу, за законами Всесвіту не можна зустрітися з самим собою.