Андрій Степанович - тренер Славка порівнював шпагу із зброєю.
цитата: І не думай, що шпага — іграшка. Це зброя. Як гвинтівка для солдата. Ти повинен її знати, як власну долоню, — тільки тоді вона не підведе тебе. Ти повинен уміти не тільки володіти нею в бою, а й полагодити, коли у тім буде потреба.
Правда і неправда, правда і кривда — вічне протиборство в умах і серцях людей. З дитинства кожен знає, що правда — це добре, а брехати, обманювати — погано. А ще гірше жити в постійній неправді, подвійній моралі. Це руйнує душу людини, це приводить до трагедії. "Неправда — релігія рабів і хазяїнів", — проголосив М. Горький вустами свого героя Сатіна.
"Жити не за правдою" важко було за всіх часів. І не завжди це приводило до щасливого фіналу. Не захотіла Анна Кареніна жити у вічній омані і неправді. Пішла від чоловіка до коханого. Але важко це, потрібні душевні сили, щоб протистояти світу неправди. Анна виявилася зломленою в боротьбі за своє життя "не за правдою".
Тоталітарні режими, що пропагують зовні правильні життєві постулати і гасла, насправді створювали таку фальшиву, брехливу атмосферу, що людині, що не бажала брехати, жити подвійною мораллю, тобто "не за правдою", було нестерпно важко. Іноді таким людям не знаходилося місця в рідній країні. Скільки гонінь було на геніальних Ахматову, Булгакова, Зощенка! А Бродського і Солженіцина просто викинули за межі країни. І все тому, що вони не хотіли у своїх віршах і прозі брехати, славити нелюдський, антигуманний, наскрізь брехливий режим. Прикладів таких не перелічити, і не тільки в нашій колишній великій комуністичній імперії. Альбертові Ейнштейну довелося емігрувати з фашистської Німеччини не тільки тому, що він не арієць. Режим, за якого спалювали геніальні книги, змусив би великого вченого працювати на благо цього режиму.
Це мова про великих людей, що знаходили в собі сили протистояти такій ситуації, коли "жити" дорівнювало "брехати". Брехати постійно, словами, справами, душею. А що для кожного з нас означає "жити за правдою"? Одну з релігійних заповідей? Норму життя і поведінки, взаємин з оточенням? Стан душі? Думаю, що і перше, і друге, але особливо третє. Якщо чесне життя — внутрішній стан людини, то чесними будуть усі її вчинки: вона не скривдить друга, не зрадить його, вона ні на мить не забуде про синівський обов'язок. Вона буде чесною у важких, критичних ситуаціях, навіть якщо це буде загрожувати її особистому благополуччю. Заради тепла і ситості вона не забруднить душу неправдою, лжесвідченням. В усіх випадках, коли потрібно робити вибір, вона його зробить "не за неправдою". І коли їй буде сімдесят, вона буде знати, що жила чесно, не брехала, не принижувалася.
В одному випадку я допускаю можливість обману: це так звана "неправда в ім'я порятунку", "неправда на благо". Але це особливі випадки, коли неправда може полегшити умираючому останні дні його земного життя.
"Жити за правдою" можливо було в усі часи, навіть у найважчі і страшні. Сьогодні в нас людині ніщо не загрожує (крім криміналу і терористів, але це виняткові випадки), так що чесно жити, як личить вільній людині у вільній країні, можливо,. І це набагато легше, ніж нашим батькам і дідам. Хоча за всіх часів, щоб так жити, були потрібні мужність і вірність своїм моральним принципам. Але ' треба пам'ятати, як Сатін продовжив фразу: "Правда — бог вільної людини". Цьому богові вклонятися треба все життя.
иттєпис княгині Ольги[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.
Історія не зберегла зображення першого исконно русской правительки і можна тільки здогадуватися, якою була княгиня Ольга: маленька або висока, русява або темноволоса. Але добре відомо, що характером вона володіла твердим, розумом неабияким і, як зазначає літописець, була красива.Ім'я великої княгині Ольги згадується щоразу, коли мова заходить про видатних жінок Давньої Русі. Образ її постає перед нами з початкових сторінок "Повісті временних літ". Століттями ткалися мереживо народних переказів про княгиню Ольгу як про княгиню Ольгу як про діяльною, мудрою, "речей" правительці і захисниці землі Руської. Народні оповіді переплелися з історичними фактами ...Після вбивства в 945 році правителя Київської Русі князя Ігоря, Ольга залишилася одна із сином Святославом, до якого за законом переходив Київський престол. Але оскільки малолітній Святослав правити ще не міг, то на підставі норми давньоруського права, згідно з якою вдова, якщо вона не виходила знову заміж, виконувала після смерті чоловіка його господарські та соціальні функції, княгиня Ольга стала повноправною правителькою землі Руської.Звичай кровної помсти, який у такому ранньому середньовіччі був реальністю, змусив Ольгу покарати вбивць чоловіка, але покарання княгиня додала "державно-ритуальний характер".Літописний варіант - легенда про помсту Ольги - починається розповіддю про сватання до неї древлянського князя Мала. Ольга відповіла послам, що хоче віддати їм велику честь і що вони можуть принести сватів у човнах до її терему (пересування по сухому в човнах мало у східних слов'ян подвійний сенс: і надання почесті і обряд похорону). Значить, Ольга запропонувала древлянам, що називається, лягти в труну. На ранок довірливі древляни дозволили понести себе у човні до "великої честі", до останньої честі померлих, а Ольга наказала їх скинути в глибоку яму і закопати живими. Пам'ятаючи про болісної смерті страченого древлянами чоловіка, княгиня підступно запитала у приречених: "Добра вам честь?" Посли їй нібито відповіли: "Гірше Ігореві" (грецький історик Лев Диякон повідомляв, що "Ігор прив'язаний був до двох деревами і розірваний на частини "). Зустрічаючи друге посольство кращих древлян, Ольга веліла витопити баню і запропонувала сватам "обмитися" після довгої дороги. Древляни, не здогадавшись, що Ольга натякає на обмивання небіжчиків, слухняно вирушили привести себе в порядок. Слуги Ольги замкнули за ними двері і підпалили лазню. "Кращі" люди древлянської землі згоріли живцем, а вдова відправилася до древлян зробити тризну по чоловікові своєму. Напилися до нестями на тризні древляни були порубані дружиною Ольги - "іссекоша їх 5000", як стверджує літопис.Сказання про помсту Ольги почасти, мабуть, легенда: у ньому легко простежується епічна повчальність. Обман, жорстокість, підступність та інші дії княгині, що помсти за вбивство чоловіка, прославляються літописцем як вищий, справедливий суд і аж ніяк не засуджуються, будучи звичними, в дусі того часу. В оповіданні літописця є і риси історичної реальності. Так, реальним фактом є похід Ольги на столицю древлян - Іскоротень і його спалення. Історія походу Ольги, яка продовжує оповідь про помсту, пером літописця звернена в "ідеологічну зброю: дії київської правительки стверджували необхідність княжого дому і неминучість кари, яка чекає на кожного, хто в цьому засумнівається.Державна діяльність княгині Ольги спрямована на згуртування окремих російських земель, на зміцнення Київської Русі. Не меч, а мудрість і розум служили їй знаряддям у здійсненні цього задуму. Далеко розрахованим політичним кроком було і прийняття Ольгою з рук візантійського імператора хрещення.У політичних літописах християнського часу Ольгу називали предвозвестніцей православної землі. Вона першою в російській землі скинула, за словами літопису, гріховні одягу першої людини Адама і втілилась в одягу нового Адама - Христа. Першою з російських вступила в Царство Небесне. Православна церква згодом визнала Ольгу Святий.
Відповідь:
Андрій Степанович - тренер Славка порівнював шпагу із зброєю.
цитата: І не думай, що шпага — іграшка. Це зброя. Як гвинтівка для солдата. Ти повинен її знати, як власну долоню, — тільки тоді вона не підведе тебе. Ти повинен уміти не тільки володіти нею в бою, а й полагодити, коли у тім буде потреба.
Пояснення: