За горами та долинами, там де дме сильний вітер, вже декілька століть
Назад, там з'явилася країна. Але з дивною назвою, "Слизолий" . І колись, в країні тій, правив дивний цар Плаксій. Голова була велика, та й очі теж. В нього було 3 дочки і завжди сумних 3 сини. Старшу звали всі Нудота. Середульшеньку Вай-Вай. Ну, а третя донечка Плакота. Всі любили плакать через край! А Плаксійові сини... так і звали їх, Плаксуни. Ось така вийшла сім'я , у царя у нашого. Вся сім'я його сиділа, всі стогнали та ревли. Зупинить ніхто не в змозі, це сімейство короля! Ну і цар так розлютився! Він сказав, що хто всмізнеться, засміється або ще! Він його з'їсе з кісткам. Вс його. Кожний день Цар Слизолий, пив сльози дітей.
Але в тому царстві, жив один дядько. І йому було все одно на ці закони.Він приходив кожний вечір до голодної матері та й усім приносив сміх. Лоскотав, щіпав за щоки.Завжди він ходив в накидці, мав лукавинку в очах. Дуже не любив Плаксій, цього дядько Лоскотона.
І колись Плаксій не втримавсь. Стукнув стіну кулаки і назвав ім'я свого кращого посіпаки. ,,Гей, Макаки, ну ти де?,, Зразу він прибіг туди. Вислухав те, що сказав йому Цар і пішла. Через декілька годин, він побачив Лоскотона, він веселий малих дітей. Макаки полетів до нього, зв'язав і першій у Пласкоград!
Існує в світі відомий, але неосяжний термін «мистецтво». Усе, до чого ми звертаємось, невід’ємно стосується лише його: будинок — архітектура, зображення — графіка, живопис. Нехай щось незрозуміло, але можна впевнено сказати —це Мистецтво.Колись у давніх цивілізаціях і не підозрювали, що їхні побутові речі будуть високо цінуватись, а пам’ятки минулих віків залишатимуться як згадка про невідому історію наших далеких предків. Інколи деякі твори сучасних митців можуть коштувати набагато дорожче ніж ті, які були зроблені тисячу років тому. Все одно, в усьому відображується індивідуальність і неповторність створеного.Твори різних умовних століть найяскравіше передають почуття особистого настрою. Доба середньовіччя — період війн, потім занепаду. Доба Відродження розкриває цвіт душі та гармонії людини. А якщо бароко, то воно переповнює своєю динамікою, яскравим колоритом. Та на відміну від останніх, сучасне мистецтво щось увібрало в себе, а десь і розвіяло. Ці відчуття залишили майже зовсім непомітний слід відлуння давніх традицій. Люди навчилися бачити красу в новому образі. Хтось зображує прості сюжети, а дехто потребує складних філософських уявлень про світ. Важливим залишається ідея духовності людини. Навіть краплинка на аркуші розповість значно більше, ніж складна багатофігурна композиція. Мистецтво не потребує зайвого. Як і в архітектурі, є лише основа та необхідні елементи. Все і всюди неповторне. Не існує таких речей, які неможливо розрізнити. Техніка і матеріал — все грає важливу роль у цьому відображенні. І це говорить про наближення до ідеалу.Творити прекрасне може кожен. Головне — зрозуміти і впевнено йти до поставленої цілі. Тільки завдяки мистецтву ми можемо передати, як і в пісні, свої найкращі почуття, залишивши особистий, неповторний відбиток в його історії.
Відповідь:
За горами та долинами, там де дме сильний вітер, вже декілька століть
Назад, там з'явилася країна. Але з дивною назвою, "Слизолий" . І колись, в країні тій, правив дивний цар Плаксій. Голова була велика, та й очі теж. В нього було 3 дочки і завжди сумних 3 сини. Старшу звали всі Нудота. Середульшеньку Вай-Вай. Ну, а третя донечка Плакота. Всі любили плакать через край! А Плаксійові сини... так і звали їх, Плаксуни. Ось така вийшла сім'я , у царя у нашого. Вся сім'я його сиділа, всі стогнали та ревли. Зупинить ніхто не в змозі, це сімейство короля! Ну і цар так розлютився! Він сказав, що хто всмізнеться, засміється або ще! Він його з'їсе з кісткам. Вс його. Кожний день Цар Слизолий, пив сльози дітей.
Але в тому царстві, жив один дядько. І йому було все одно на ці закони.Він приходив кожний вечір до голодної матері та й усім приносив сміх. Лоскотав, щіпав за щоки.Завжди він ходив в накидці, мав лукавинку в очах. Дуже не любив Плаксій, цього дядько Лоскотона.
І колись Плаксій не втримавсь. Стукнув стіну кулаки і назвав ім'я свого кращого посіпаки. ,,Гей, Макаки, ну ти де?,, Зразу він прибіг туди. Вислухав те, що сказав йому Цар і пішла. Через декілька годин, він побачив Лоскотона, він веселий малих дітей. Макаки полетів до нього, зв'язав і першій у Пласкоград!
Детальніше - на -
Пояснення: