ОтСвітлана вирішила сьогодні зустрітись зі своєю подругою. В кафе вони мимоволі почали шукати тему для розмови. Світлана вирішила розпочати:
– Нещодавно зрозуміла, що без грошей нічого в цьому світі не можна отримати.
– Ти впевнена? Може ти трохи перебільшуєш? – з неприхованим подивом запитала Анна, подруга Світлани.
– Ну так.От скажи мені, що, по твоєму, не можна купити за гроші?
– Кохання, – тихо відповіла дівчина. Світлана розсміялась.
– А що ти скажеш про пари, в яких чоловік платить гроші дівчині аби та була з ним?
– Ти мене не розумієш. Я не кажу про стосунки і те, як вони існують. Я кажу про почуття. Про те, що торкаєтсья найглибших куточків серця.
– Я думаю що за кілька тисяч доларів можна й туди долізти.
– Невже ти думаєш, що метелики в животі і захоплення в очах можна купити? Це неможливо. Якщо ти так вважаєш, то певно ти ніколи не кохала.
– Кохала! Роман з Дмиром був чудовим! Він купляв мені такі гарні прикраси! Жоден чоловік такого для мене не робив!
– Значить все-таки не кохала.
Объяснение:
Історично склалося у творах XIX ст., що жінка — найуразливіша ланка суспільства: її права більш обмежені, їй майже кожну мить нагадують про другорядну роль у житті, а на її слабкі плечі покладено тягар різних великих та дрібних обов'язків, а найголовніший — бути берегинею ладу в родині, хранителькою світлого й доброго настрою. Мабуть, тому жінка, коли вона справді особистість, — найсильніша і найяскравіша ланка суспільства.
Саме такою цікавою та яскравою особистістю ми бачимо головну героїню ібсенівського "Лялькового дому" Нору. її характер показано в динаміці, у становленні під час випробувань.
Колишня пустотлива дівчина стає матір'ю трьох дітей, але довго ще позбавлена самостійності, дорослості: радіє іграшкам, розвагам, будує під керівництвом чоловіка своє гніздечко, мало замислюючись над законами буття й суспільства. Зізнається ж вона, що мало розуміє Біблію, що мало навчалася моральних законів. її влаштовує роль іграшки, "білочки", "жайворонка", напівдружини, напівдитини, за яку чоловік вирішує все на світі, навіть фасон карнавального костюму й танок.
Але коли важко захворів чоловік і самому існуванню сім'ї та подружньому щастю загрожувала небезпека, а чоловік, заради свого реноме, просто відійшов від вирішення важливої проблеми — де взяти грошей, Нора бере відповідальність за сім'ю на свої тендітні плечі. Саме вона у скрутну годину в короткий термін виявляє себе як ділова жінка і більше того — тримає борг у таємниці, щоб зберегти спокій у домі. І все це в той короткий термін, коли хворіє чоловік, вмирає в далекому місті батько, народжується третя дитина... Вона блискуче впорується з фінансовим боком справи: у визначений термін сплачує борг, обмежуючи себе в усьому, знову-таки зберігаючи спокій у сім'ї. Нора, мовби граючись, усуне всі перешкоди, тому що сім'я в її розумінні — це невразлива фортеця. Стільки часу будуючи своє гніздечко, вона вірить у його непорушність, в те, що воно також захистить її. Вважаючи чоловіка порядною, принциповою людиною, Нора й гадки не має, що він погодиться на пропозицію шантажиста, але вірить, що Хельмер не допустить її сорому, захистить.
Зважуючи, що легше — сховатися за спиною чоловіка чи не допустити, щоб коханий потрапив через неї у скрутне становище, Нора навіть збирається накласти на себе руки...
І раптом — з очей злітають сяючі оболонки: Хельмер байдуже сприймає звістку про смертельну хворобу друга, злякавшись шантажу, в усьому звинувачує Нору, погрожуючи відібрати дітей, а найголовніше — зберігатиме тільки зовнішню пристойність, спокійно готується піти на пропозицію Крогстада й удавати перед світом, як і раніше, щасливе подружжя...
Объяснение: