Твір роздум на тему "Шанобливе ставлення до природи у повісті "Гуси лебеді летять" пропоную скласти так:
У творі Стельмаха "Гуси-лебеді летять" утверджується шанобливе ставлення до природи. Головний герой твору, Михайлик, виріс у дружній родині трудівників, які особливо шанували землю-годівницю. Матір Михайлика була працьовитою жінкою, вела хазяйство, працювала в полі. Жінка привчила хлопця бачити красу природи, шанувати її, жити з нею в гармонії. Мати Михайлика вірила в те, що з землею можна поговорити та дізнатись, чи гнівається вона, чи щось просить. Якщо урожай не добрий, то з землею можна домовитись, попросити її. А як жінка любила весняні сходи, як відчувала рослини, як поважно ставилась до кожної насінини! Твір "Гуси-лебеді летять" відносить нас у часи, коли люди жили землею, шанували її. То ж бережімо природу і сьогодні, бо вона - наш дім, наша годівниця.
Остать головноï героïнi - Наталки - зворушує i приваблює своïми чеснотами. Вона змальована як iдеал селянськоï дiвчини. Наталка увiбрала в себе усi кращi риси жiнки: скромнiсть, чеснiсть, доброту, сердечнiсть та душевну силу. "Золото - не дiвка!... -розповiдає про неï виборний. - Окрiм того, що красива, розумна, моторна i до всякого дiла дотепна, - яке в неï добре серце, як вона поважає матiр свою; шанує всiх старших вiд себе; яка трудяща, яка рукодiльниця; себе i матiр свою на свiтi держить". Котляревський пiдкреслює й iншi дуже важливi риси характеру Наталки: хоробрiсть, енергiйнiсь i наполегливiсть у боротьбi за своє щастя, ïï усвiдомлення власноï гiдностi. Про це свiдчать також слова ïï пiснi: Небагата я i проста, но чесного роду, Не стижуся прясти, шити i носити воду. Наталка-приклад для кожної дівчини!
У творі Стельмаха "Гуси-лебеді летять" утверджується шанобливе ставлення до природи. Головний герой твору, Михайлик, виріс у дружній родині трудівників, які особливо шанували землю-годівницю. Матір Михайлика була працьовитою жінкою, вела хазяйство, працювала в полі. Жінка привчила хлопця бачити красу природи, шанувати її, жити з нею в гармонії.
Мати Михайлика вірила в те, що з землею можна поговорити та дізнатись, чи гнівається вона, чи щось просить. Якщо урожай не добрий, то з землею можна домовитись, попросити її. А як жінка любила весняні сходи, як відчувала рослини, як поважно ставилась до кожної насінини! Твір "Гуси-лебеді летять" відносить нас у часи, коли люди жили землею, шанували її. То ж бережімо природу і сьогодні, бо вона - наш дім, наша годівниця.