Стефко,Славко та Юлько гуляли разом по парку.Погода була ясна,сонячна.Потім хлопці пішли додому до Юлька бо ,з невідомої причини,почався дощ.Вдома у Юлька нікого не було,тому хлопці вирішила зняти у трьох гачімучі.Вони почали його знімати у кімнаті матері Юлька.Знімади вони його,десь приблизно, пів години.Але раптом хтось як закричить! Це була мати Юлька.Вони не почула як вона повернулася додому,і тому, не встигли нічого вдіяти,щоб не отримати покарання.Мати Юлька їх відлупцювала и подзвонила батькам Стефка і Славка.Коли бать приїхали до них,вони їх дуже сильно сварили.Але мати Славка нічого не робила.Вона тільки покликала хлопців за собою,сказала,що ті дорослі не праві,що кричать на них.Вони,злякані і засмучені пішли за матір'ю Славка.Вона сказала їм сідати до машини і хлопці сіли.Поки хлопці шли,люди з подивом дивились на них,адже вони були усі у Semen.Вони їхали і їхали,їхали і їхали.Дуже багато пройшло часу.Вже звечеріло.І раптом машина зупинилася.Мати Славка наказала їм виходить.Коли вони вийшли з машини,на тіх містах,де вони сиділи,залишилися білі плями.Коли хлопці вийшли,мати Славка швидко поїхала і дуже скоро зникла за поворотом.Хлопці переглянулись,і побачили,що стоять на порозі дід будинку.І біль їх ніхто не бачив,бо їх з'їв Amogus.
На наступний день у клас зайшла тітонька з поліції. Вона зразу ж впізнала Юлька і сказала: — Ось наш малий брехун. Скажи, хто ти насправді? — Юлько Ващук,- опустивши голову промовив хлопець. Весь 7-Б поглянув на Ващука. Ніхто не міг повірити у те, що відмінник Юлько міг таке вчинити з колишнім товаришем Беркутою. — Чому ти так поступив? - спитала Лілі у Юлька. — Я...я не знаю...я захищався...я..- говорив по-під ніс хлопець. — Ех ти! Не по-геройськи це, - з гіркотою мовив котрийсь однокласник. Юлько почувався геть поганим. А справді, як він міг так вчинити? І себе зганьбив і весь клас... "Ні, так діло не піде. Потрібно вибачитись перед Беркутою" - подумав Юлько. Зібравшись з думками, хлопець підійшов до Славка: — Гей, Беркуто! — Чого тобі? - спитав Славко. — Цей...вибач, будь ласка, я не думав, ло це вилізе і мені і тобі боком,-промовив Юлько. — Ех, забули,- з сумною усмішкою промовив Славко,- мир? — Мир.
Вид лірики — громадянська. Жанр — ліричний вірш. Провідний мотив твору — письменниця звертається до музи за порадою, як жити, коли навколо самі пущі, кручі, темні води, шляхів нема, поплутані стежинки йдуть у безвість. Римування: білий вірш. Віршовий розмір: п’ятистопний ямб. Композиція твору. Твір побудовано у вигляді великого монологу, наповненого риторичними питаннями та риторичними окликами. Вірш зримо поділяється на чотири частини, яким можна дати заголовки із тексту: 1. «Стій, серце, стій! не бийся так шалено». 2. «Дивись: навколо нас великі перелоги…» 3. «Куди мені податись у просторі?» 4. «Барвисті крила широким помахом угору здійнялись…» Образи твору. Вірш має виразно автобіографічний характер, а тому в ньому головний образ — це сама поетеса. У творі згадується муза, яка має спрямувати творчість поетеси, стук сокири в пущі, орлиний клекіт, камінь, що зривається з кручі й падає у воду зневіри, викликаючи круги тремтячі. «То be or not to be?..» ХУДОЖНІ ЗАСОБИ: епітети: «порожній простір», «муза винозора», «очі безсмертні», «великая порада», «великі перелоги», «поплутані стежинки», «дикі пущі», «високі кручі», «темні, тихі води», «орлиний клекіт», «круг тремтячий», «дикі нетрі», «простор безмежний», «ясна блискавиця», «золотий вінець», «барвисті крила»; метафори: «не літай так буйно», «не бий крильми», «стежинки йдуть на безвість», «тихі води все стоять мовчазно», «з ліри скувати рало», «струнами крила прив’язати», «в диких нетрях пробивать дорогу», «вхопити з хмари ясну блискавицю», «злинути орлицею високо», «зірвати з зірки золотий вінець», «запалати світлом опівночі»; риторичні звертання: «стій, серце, стій», «вгамуйся, думко», «ти, музо винозора, не сліпи», «скажи мені, пораднице надземна», «мовчиш ти, горда музо», «о чарівнице, стій»; асонанс: «і дикі пущі, і високі кручі, і темні, тихі води»; порівняння: «світло миттю згасне, як метеор», «я впаду, неначе камінь».
Ми живемо в суспільстві, де кожного для трапляється чи то якась несподіванка, неприємна чи радісна подія. Сила кожного народу - в єдності. Була б це війна, щастя, успіх, народ повинен бути разом. Гарним прикладом єдності є громада тухольців. Громада Захара Беркута - звичайні люди, які одержали перемогу. Захар Беркут говорив : "Доки ви будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Дійсно, ці слова є філосфськими. І ми повинні брати приклад з такого народу!
Стефко,Славко та Юлько гуляли разом по парку.Погода була ясна,сонячна.Потім хлопці пішли додому до Юлька бо ,з невідомої причини,почався дощ.Вдома у Юлька нікого не було,тому хлопці вирішила зняти у трьох гачімучі.Вони почали його знімати у кімнаті матері Юлька.Знімади вони його,десь приблизно, пів години.Але раптом хтось як закричить! Це була мати Юлька.Вони не почула як вона повернулася додому,і тому, не встигли нічого вдіяти,щоб не отримати покарання.Мати Юлька їх відлупцювала и подзвонила батькам Стефка і Славка.Коли бать приїхали до них,вони їх дуже сильно сварили.Але мати Славка нічого не робила.Вона тільки покликала хлопців за собою,сказала,що ті дорослі не праві,що кричать на них.Вони,злякані і засмучені пішли за матір'ю Славка.Вона сказала їм сідати до машини і хлопці сіли.Поки хлопці шли,люди з подивом дивились на них,адже вони були усі у Semen.Вони їхали і їхали,їхали і їхали.Дуже багато пройшло часу.Вже звечеріло.І раптом машина зупинилася.Мати Славка наказала їм виходить.Коли вони вийшли з машини,на тіх містах,де вони сиділи,залишилися білі плями.Коли хлопці вийшли,мати Славка швидко поїхала і дуже скоро зникла за поворотом.Хлопці переглянулись,і побачили,що стоять на порозі дід будинку.І біль їх ніхто не бачив,бо їх з'їв Amogus.
Кінець!