Климко малий хлопчик який залишився без батьків а потім і без дядька. Маючи незламну волю він йшов до своєї мети та незважаючи на перешкоди він завжди старався до іншим. Ми можемо бачити це коли він йшов босоніж, та грів ноги над полум'ям навіть коли він захворів, лежачи на ліжку, повністю не одужавши ві почав збиратися щоб йти.Життя навчило його піклуватися про людей поряд несучи сіль із молоком він пожертвував своїм життям. Можна вважати що для свого малого віку він справжній герой.
Моя сім'я живе у трьохкімнатній квартирі, яка знаходиться на другому поверсі багатоповерхового будинку. У мене є своя кімната. Вона велика і світла, тому що вікно виходить на південь. На вікні гарні білі гардини, на підвіконнику цвітуть сині фіалки. Стіни обклеєні світлими шпалерами. Справа від дверей знаходиться моє ліжко, застелене м'яким пледом. Над ліжком висить килимок. Біля ліжка - стіл з полицями, за яким я роблю уроки. На полицях - мої підручники і зошити, на столі стоїть мій комп'ютер. Телевізор знаходиться на тумбочці, що біля вікна. Зліва батько мені влаштував спортивний куточок. На стіні він прилаштував шведську стінку, у стелю вмонтував кільця, є ще перекладина для підтягування. На підлозі моєї кімнати застелений ворсистий килим в тон шпалерам. Я дуже вдячний своїм батькам за таку чудову і затишну кімнату.
КоментарАлегорично-символічну картину змальовує у вірші «Є тисячі доріг...» В. Симоненко. У кожного своє призначення і свій вибір — яку дорогу обрати. Можна знехтувати своїм «батьківським полем», піти на службу до сильних цього світу, отримати славу й багатство, нагороди та привілеї. А можна, долаючи утому, колючи босі ноги й заганяючи колючки, обробляти свою ниву, чесно виконувати свою справу. своє призначення відповідно до свого хисту.
Ліричний герой вірша обрав останнє, бо це його нива, і він нами гається просуватися широкою дорогою, а не вузькими стежками чи манівцями.
Климко малий хлопчик який залишився без батьків а потім і без дядька. Маючи незламну волю він йшов до своєї мети та незважаючи на перешкоди він завжди старався до іншим. Ми можемо бачити це коли він йшов босоніж, та грів ноги над полум'ям навіть коли він захворів, лежачи на ліжку, повністю не одужавши ві почав збиратися щоб йти.Життя навчило його піклуватися про людей поряд несучи сіль із молоком він пожертвував своїм життям. Можна вважати що для свого малого віку він справжній герой.