1. Колись рід Софійки мав інше прізвище. Яке ж прізвище мав тепер і чому так сталося?
2.У чому звинувачував Яків Кулаківський Лизавету Львівну?
3.За що Лизавета Львівна хвалила свого сина Васюню
4. Чому Василь та Олена влаштували обід для вишнопільців
5. Що хотів зробити Толик, прийшовши до б.Олени
6.Що за таємниця була пов’язана з погребом у б.Олени?

👇

Ответ:

danialSANDY

21.07.2022

Відповідь:

1. Колись рід Софійки мав інше прізвище. Яке ж прізвище мав тепер і чому так сталося? Колись рід дідуся Софійки мав прізвище Вишня, а випадково сплутали і записали як "Ягода". цитата: "Дідові папери у громадянську війну згоріли, мусив поновлювати Тоді ж і з моїм дідом оказія сталась: переплутали його прізвище і замість Вишні Ягодою записали".

2.У чому звинувачував Яків Кулаківський Лизавету Львівну? - у марнотратстві. Цитата: – Ну, Лизавето Львівно, це ви нині розорили нас не на жарт! – гнівно мовив чоловік до дру-жини.

3.За що Лизавета Львівна хвалила свого сина Васюню - за те, що він вправний майстер і зробив дублікат ключа. Цитата: Гарний майстер із нашого Васюні! – Помилувалася ключем і попрямувала до комори.

4. Чому Василь та Олена влаштували обід для вишнопільців - це була порада сліпого страця, щоб урятувати від хвороби їхню донечку Катерину. Цитата: – Купіть на базарі якнайбільшого баняка, зваріть у ньому доброго борщу і нагодуйте всіх неімущих за здравіє раби Божої… Катерини!

5. Що хотів зробити Толик, прийшовши до б.Олени - Тлик вимагав у бабусі Олени, щоб вона віддала йому хату, бо її потрібно продати. Цитата: Толик тим часом правив своєї: – По-перше, я все тут перешукаю. По-друге, треба цю хату продавати. По-третє, гроші заберу я, але не переживайте. Куплю вам якусь халупу на околиці. Якби лиш погреба підправити: до нього, відколи я, ніхто не заглядав, мабуть, пообвалювався!

6.Що за таємниця була пов’язана з погребом у б.Олени? - баба Олена не могла нікому, в тому числі і Толику зізнатися, що вже більше тридцяти років переховує в погребі свого чоловіка - Василя Кулаківського, який ніби то загинув під час війни на фронті.

цитата: – Це не мара, Васюню! – приречено сповістила Олена. – Це онучок наш, Іванів син! А це, То-лику, твій дід Василь!

– Той, що… загинув на фронті?! – витріщився на прояву Толик.

– Не загинув, – глухо мовила Олена. – Якоїсь ночі… ще на початку війни… Діти – Катря й Іванко – спали… Прийшов із боїв і не схотів повертатись. Заховала його в цей льох… Ось, більше, як тридцять літ…

Пояснення:

4,5(40 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

Giy

21.07.2022

Були часи, коли держава власна, могутня і сильна залишалася тільки в мріях, бо ім’я українця залишалося синонімом раба, душа і серце якого не знали неба, а земля українська ставала оселею скорботи і горя. У жертву було принесено життя мільйонів мучеників – синів і дочок України. Це завдяки їм не згасла віра у праведну путь, не вмерла надія у світле майбутнє, не зміліла любов до України. Українська душа огненно заговорила устами Тараса Шевченка, висповідалась і утвердилася в надії, що прилине правда і настане день, коли «врага не буде супостатата, а буде син і буде мати, і будуть люде на землі».Дивною квіткою-ломикаменем, чарівною мавкою волинських лісів, мужнім голосом цілого народу прибула до духовної Вітчизни українців безсмертна Леся Українка. ЇЇ поезія стала і хлібом насущним, і високим небом. Вона не дала українському народові втратити віру на осягнення вершини у сонячній кроні неба України. Іван Франко вклав в уста свого Мойсея пророчі слова про Месію, Мету, Дух. Поет став провідником нації, а слово його творів «вічним революціонером», духом неспокою у сходженні на вершину. Так не вмерла українська душа, не загинуло слово, вистояв народ, щоб знову опинитися на роздоріжжі і обрати свою майбутню долю.І от ми стали на порозі Європи. Майбутнє нашої держави залежить від нас, молодих, тих, хто сьогодні ще за шкільною партою, а завтра будуватиме нову Україну, високоцивілізовану, демократичну, де пануватиме достаток для більшості людей, які цінуватимуть конституційні свободи, де сяятимуть вогнями чисті міста, а у селах щасливо працюватимуть на своїй землі люди.Чого нам не вистачає тепер? Напевно, любові для значної частини громадян до України.Що до Україні? Відповідь одна: патріотизм. Саме любов до рідного краю і свого народу можуть до нам подолати усі негаразди і, головне, навчитись відрізняти свободу від рабства, труднощі, породжені становленням молодої держави,від труднощів, породжених ворогами нашої свободи. Саме патріотизм зможе забезпечити зміцнення нашої державності.Тож хай не зміліє духовна криниця наших молодих сердець, а віра, надія і любов до збудувати нову Україну.

4,7(66 оценок)

Ответ:

Armen200012

21.07.2022

Десь, колись, в якійсь країні,

Де захочете, там буде,

Бо у казці, та ще в віршах,

Все можливо, добрі люде;

Десь, колись, в якійсь країні

Проживав поет нещасний,

Тільки мав талан до віршів

Не позичений, а власний.

Поет не відрізнявся особливою вродою, але його душа була прекрасна. Він приходив кожного дня у діброву і там писав свої пісні.

Одного разу за цим заняттям його побачив лицар Бертольдо, що поспішав на полювання. Лицар обурився, що поет не дає йому проїхати, до того ж йому довелося об’їжджати дивного співця. В серці гордого вельможі запалився вогонь.

Після полювання лицар відбився від своїх стомлених товаришів та знову зустрівся зі співцем. Він запропонував поетові гостинця, але той відмовився, пояснивши, що вже має всі багатства світу — свій талант і душу.

2

Якось ввечері лицар Бертольдо прийшов до співця та розповів про своє нещасливе кохання до вродливої донни Ізидори. Поет написав серенаду, яку закоханий проспівав під вікном дівчини, здобувши її прихильність.

3

Скоро відгуляли весілля, на яке співця запросити забули. Подружнє щастя лицаря тривало недовго: король надумав воювати, тому змушений був попрощатися з дружиною. Спочатку всі його битви були успішними, але ось військо вже другий місяць не може взяти вороже місто й починає бунтувати. Дух воїнів піднімають співці, серед яких давній знайомий лицаря. Вдячний Бертольдо обіцяє нагородити його.

Вже давно лицар повернувся з походу, живе щасливо зі своєю дружиною. Та все більше починає він утискати людей, обдирати їх, щоб збільшити своє багатство. Скрізь чути плач і стогін.

Нарешті мужики повстали проти свого пана.

"В мужика землянка вогка,

В пана хата на Що ж, недарма люди кажуть,

Що в панів біліші кості.

У мужички руки чорні,

В пані рученька тендітна;

Що ж, недарма люди кажуть,

Що в панів і кров блакитна!

Мужики цікаві стали,

Чи ті кості білі всюди,

Чи блакитна кров проллється,

Як пробити пану груди?"

Отаманом повсталих став знайомий панові поет. Бертольдо послав до нього своїх слуг, щоб підкупити, але співець не пристав на його пропозицію.

Тоді лицар погрожує заарештувати непокірного. Посланці прибувають до хворого поета, біля якого зібралися люди за порадою, та повідомляють наказ пана.

Врешті поет заплатив за свій спів головою, але люди пам’ятатимуть про нього, а його пісні даватимуть їм наснагу та сили.

4,5(25 оценок)

Это интересно:

Искусство-и-развлечения

05.04.2022

Как самостоятельно быстро научиться играть на акустической гитаре...

Философия-и-религия

14.09.2020

Как стать членом Церкви Мормонов...

Дом-и-сад

06.08.2022

Как никогда не оставаться без монет для прачечной: простые способы и советы...

Стиль-и-уход-за-собой